skip to main |
skip to sidebar
Схоже серед українських бібліотек з’явився беззаперечний лідер з просування бібліотеки у соціальних мережах. Так, станом на червень 2014 р. кількість прихильників Національної історичної бібліотеки України у популярній мережі Google+ вже перетнула позначку 10000! Якщо не помиляюсь – такі вершини досі залишаються недосяжними для решти вітчизняних бібліотек. Хоча кількість прихильників «історички» в інших соцмережах не така вражаюча, все рівно, залюбки б завітав на тематичний майстер-клас від спеціалістів НІБУ. Якщо буде щось подібне – дайте знати.
Класики інформаційної архітектури повчають, що на веб-сайтах слід дуже обережно використовувати піктограми, малюнки… для позначення розділів. Зображення може бути варте тисячі слів, але не завжди зрозуміло, яке ж саме слово з цієї тисячі малося на увазі. На бібліотечних веб-сайтах також зустрічаються піктограми (як правило різноманітні варіації на тему E, @, I) до яких, самі наповнювачі веб-сторінок вже звикли, а от користувачам значення того, чи іншого мальовидла може видатись далеко неочевидним. Для демонстрації, щоб даремно не злостити бібліотекарів, обрав сайт випускників однієї зі шкіл Києва (+ для важкості некоректно прибрав підписи розділів). Б'юсь об заклад, що вміст багатьох розділів ви зрозумієте і без підписів, однак вміст деяких – залишиться для вас загадкою.
Натрапив нині на оригінальне побажання: чи можна якось отримати саму лише підставку для сканера штрих-кодів? Здавалося б, така нехитра штучка – а коштувати може кілька сотень гривень! Відтак, вирішив спершу пошукати у тенетах – раптом вдасться змайструвати підставку самотужки. Знайшовся простесенький варіантів від Unitech, що запросто можна відтворити в жерсті, але важко сказати на скільки конструкція зручна у використанні. Читачі, мабуть, також мають клопоти зі сканерами штрих-кодів, то ж нумо розповідайте – хто які має варіанти конструкцій? Без страху пропонуйте божевільні сміливі ідеї, а-ля відкрутити голову лампі, а з консервної банки зробити тримач.
Натрапив у Мережі на позаторішній аналіз основних причин відмов ДАК МОНМС (ВАК) України у видачі дипломів кандидата та доктора наук. Серед причин знаходимо – Викликало подив експертів … те, що для лікування захворювань порожнини рота автор використовував препарат «Тридерм», який Державним фармакологічним центром дозволено для зовнішнього використання (лікування шкіри). Тобто, у дисертаційному дослідженні було зроблено велетенську помилку, і цілком ймовірно, що даний ляп зустрічається й у інших роботах автора. Якщо на електронних платформах ще існує якась можливість застерегти потенційних цитувальників про зауваження ВАК (коментарі, або CrossMark), то при роботі з паперовими джерелами – надія виключно на власну пильність. Словом, знову 1 : 0 на користь цифри.
Світовий банк та Міжнародна фінансова корпорація спільними зусиллями запустили Global Consumption Database – найбільш повну базу даних, що містить докладну інформацію про споживчі витрати більш ніж 90 країн, що розвиваються. Тобто, у базі ви знайдете циферки, які розкажуть, як 4,5 мільярдів споживачів витрачають свої скромні заробітки на продукти харчування, житло, одяг, освіту ітд. База повинна допомагати компаніям виявляти незадоволений попит, щоб краще продумувати стратегію завоюванням нових ринків збуту.
Активізувалось бібліотечне підпілля на окупованих територіях. Скажіть, хто вміє краще за бібліотекарів зробити будь-яку тему (від Шевченка до проблеми глобального потепління) нецікавою, страшенно нудною, і тим самим, переорієнтувати молодь на зовсім інші цінності?! І це за допомогою лише серії вечорів, виставок і подібних заходів! Так, наприклад, Керченська ЦБС успішно провела музичний вечір під кодовою назвою Люблю тебя! Моя Россия! Уважно роздивіться світлини з акції – і як тут не стати українським патріотом?
Підозрюю, що це хтось з бібліотечного світу викрив шпигуна Чапая і вкотре продемонстрував всій країні нашу професійну інтелектуальну вищість. Але все-таки як же писати про бібліотеки?! Та ще й так, щоб було правдиво і водночас небезнадійно? Не усі журналісти вишукують у бібліотеках ласих на прохолоду дідусів. Трапляються і не скупі на парцеляції випадки журналістських звершень, що марно намагаються роздмухати палахкотливий вогник читацької довіри. Погляньмо на приклад від американських колег – «7 міфів про бібліотеки». Простенька побудова статті: дано перелік бібліоупереджень (у бібліотеках тихо, як на кладовищі, там нудно, там тільки книги, там може бути добре лише малечі, чи ботанам) і спростування біля кожного пункту (бібліотека у Квінсі відкрила танцювальний клас, а в Хартфорді бібліотека запрошує на джаз-концерт etc.).
