skip to main |
skip to sidebar
Учасники проекту ContentMine за допомогою машин та фінансової підтримки Shuttleworth Foundation намагаються видобути 100 мільйонів фактів з наукової літератури. Творці проекту переконані, що «право на читання = право на добування», а тому кожен повинен мати право й на комп’ютерне опрацювання текстів. Подібні вольності потрібні насамперед для блага суспільства, щоб наукова інформація своєчасно опинялася у руках відповідних спеціалістів. На сайті проекту ContentMine вже доступні кілька корисних програмок, серед яких кравлери (збирають веб-адреси сторінок та файлів), скрапери (шукають у тенетах інформацію згідно заданих параметрів), конвертери (перетворюють файли одного формату в інший) та екстрактори зображень і даних. Дане програмне забезпечення поширюється під ліберальними ліцензіями MIT та Apache2, а відтак його можна вільно завантажувати, змінювати та удосконалювати.
Більшість науковців погоджується, що прозорість, відкритість і відтворюваність результатів досліджень є невід’ємною складовою системи наукових норм та цінностей. Та, водночас, зібрано достатньо багато доказів того, що сучасна академічна система нагород не надто заохочує вчених до підтримки відкритих практик. Щоб змінити ситуацію на краще, Transparency and Openness Promotion (TOP) Committee розробив стандарти прозорості та відкритості представлення наукових досліджень, які нещодавно було оприлюднено на сторінках Science, і які вже підтримали 114 наукових журналів та 39 організацій. Стандарти включають 8 категорій даних, кожна з яких містить 3 рівня розкриття даних. Рівень 0 вказує на невідповідність стандартам прозорості та відкритості.
На засіданні Міжурядової українсько-польської комісії у справах охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей у польському місті Ольштин, дійшло до підписання протоколу зі сумнівним пунктом 14. Згідно даного документу комісія рекомендувала здійснити до кінця 2016 р. обмін матеріалів Наукового Товариства ім. Т.Шевченка з Національної бібліотеки у Варшаві та Бібліотеки Національного закладу ім. Оссолінських на Архів Національного закладу ім. Оссолінських, що зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника. Вітчизняні медіа вже встигли поганьбити наших «підписантів», водночас, поляки не поспішають радіти, адже за майже 20 років існування комісії жодних культурних цінностей повернути досі не вдалось.
Монівська вимога підштовхує здобувачів наукових ступенів до пошуків легкодоступних іноземних журналів, а спритники раді старатись – активно заповнюють поштові скриньки потенційних авторів недвозначними спам-повідомленнями. Саме час нагадати про бібліотекаря Джефрі Біла (Jeffrey Beall) з Університету штату Колорадо (Денвер), який укладає список сумнівних видавництв та автономних журналів відкритого доступу. В світі існує безліч «наукових» журналів, які створено виключно заради отримання прибутку, а не для поширення результатів наукових досліджень. Публікація статей у подібних виданнях не лише не дозволить отримати визнання наукового співтовариства, а й негативно позначиться на вашому іміджі. Тому, перед тим як надіслати рукопис на розгляд, спершу перевірте, чи бува не потрапив обраний журнал у Beall’s List.
З’явився новий Journal Citation Report (JCR), що містить багато різних наукометричних показників для 11149 журналів, серед яких, звичайно, і свіжі імпакт-фактори. Для 272 журналів імпакт-фактори розраховано вперше, водночас, призупинено обрахунок показників для 39 назв – 29 через високий рівень самоцитувань, а 10 через підозрілу поведінку, яка схожа на «картель цитувань». 53% видань покращило свої IFи, а найвищий імпакт-фактор знову у CA: A Cancer Journal for Clinicians (115.84). Також, кажуть, цього року в JCR доступні 2 додаткових показника для коректного порівняння журналів: JIF Percentile – відображає категорію журналу в перцентелях та Normalized Eigenfactor (NE) Score – показник, що танцює навколо 1, для прикладу, якщо NE журналу = 2, то можна вважати, що він вдвічі впливовіший за середньостатистичний журнал галузі.
Врешті на Google Play з’явився довгоочікуваний безкоштовний додаток Mendeley для Android і тепер кожен зможе легко та невимушено управляти бібліографічною інформацією просто зі свого планшету, чи смартфону. Читайте, виділяйте та коментуйте будь-які PDF-файли, редагуйте і синхронізуйте записи та документи на всіх своїх пристроях, додавайте PDF-файли у бібліотеку Mendeley з інших додатків, або веб-браузера, переглядайте бібліотеку і групи Mendeley (онлайн, або оффлайн), проводьте пошук у своїй бібліотеці за ключовими словами, назвою, автором ітд. Також, задля збереження дискового простору розробники відразу подбали про завантаження та видалення файлів за вимогою.
Роман Черніга: «Окремо слід сказати про багаторічні заклинання представників наукової еліти (кортить узяти це слово в лапки) про легендарні 1,7% ВВП на науку, яких жоден уряд не може забезпечити. Справді, цю цифру закладено у відповідному законі, проте вона включає і НЕбюджетне фінансування. І тут виникає важливе запитання – а яку, власне, частку повинна фінансувати держава? Очевидно, в умовах, коли колишнє «народне господарство» зазнало тотальної приватизації, абсолютну більшість прикладних наукових розробок повинен фінансувати приватний бізнес, а не держава. Єдиний великий виняток – розробки для зміцнення обороноздатності України».
