Інтеграція ORCID та CrossRef

Хороша новина для всіх власників унікальних ідентифікаторів ORCID – незабаром можна буде автоматично обмінюватися інформацією між CrossRef та ORCID. Приблизно 230 видавців додають ORCID до своїх матаданих, так що на сьогодні вже понад 248000 ідентифікаторів DOI пов’язано з відповідними ORCID. Оскільки, CrossRef представляє більш як 5000 наукових видавців, то існує стійке переконання, же дана інтеграція нестримно розвиватиметься і знаходити та вірно ідентифікувати наукові документи ставатиме все простіше. Водночас, автори, які просто руцями створили собі профіль ORCID, але при цьому не мають жодної публікації у виданнях, що дружать з CrossRef, нових благ від майбутньої інтеграції не відчують.

Бібліотеки Білорусі, або Каханне – не бульбачка

Відвідав міжнародну конференцію у Мінську, а разом з тим й дві білоруські книгозбірні – Національну бібліотеку Білорусі та Наукову бібліотеку Білоруського національного технічного університету. Марно було б сподіватись, що я зроблю цілковито аполітичний допис і напишу виключно про особливості бібліотечних технологій… Без емоцій аж ніяк не вийде, а тому відразу ж розпочну свій огляд не зовсім з бібліотек, хоча для перспектив та форматів бібліотечної співпраці у Східній Європі – це має неабияке значення. 

Рейтинг найбільш інноваційних вузів світу та нова версія Цифрової патентної бібліотеки

Фахівці компанії Thomson Reuters підрахували, які університети світу роблять найвагоміший внесок у розвиток науки і техніки та чия інноваційна діяльність має відчутний вплив на світову економіку. Для укладання рейтингу враховувалась патентна та пов'язана з нею інформація і, звісно, використовувались дані та інструменти самої Thomson Reuters. Очолив сотню найкращих Стенфордський університет, за яким слідують Массачусетський технологічний інститут та Гарвард. У рейтингу прогнозовано домінують американські виші, а найінноваційнішим у Європі виявився Імперський коледж Лондона (11 місце). 

Elsevier підтримав проект Wikipedia Library

Науковий видавець Elsevier подарував топ-редакторам Вікіпедії аж 45 безкоштовних акаунтів ScienceDirect, щоб допомогти обраним хлопцям та дівчатам у написанні енциклопедичних статей. Американський біолог Майкл Ейзен переконаний, що такий дарунок стимулюватиме редакторів Вікіпедії додавати більше посилань на платні статті видавництва, а тому закликав Джиммі Вейлза якнайшвидше відмовитись рекламувати Elsevier на сторінках Вікіпедії. Натомість, вікіпедист Мартін Полтер нагадав у якому світі ми живемо – часто найкращі наукові джерела відсутні у відкритому доступі і, відповідно, редактори не можуть жертвувати якістю на користь відкритості. 

Знову анонімні наукометричні бази

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк долучився до національного наукометричного бурлеску. У Мережі з’явилась Постанова Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.15 «Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту», у якій затверджено новий порядок присвоєння вчених звань. Відтепер, звання професора, доцента, чи старшого дослідника присвоюватимуть тим працівникам, «які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН». Далі ніхто не знає, які саме копернікуси вподобає наше Міносвіти, то ж теоретично кожна компанія з джефрібілівського «чорного списку» може натрусити собі ще трохи грошенят з українців.

Політ на «Ракеті Гірша»

У Томському політехнічному університеті створили веб-cистему «Ракета Хирша», яка повинна навчити студентів, аспірантів та працівників тонкощам публікації у топових наукових виданнях. Розробники системи пропонують вченим ТПУ підтримку з вибором журналу і рецензентів, з перекладом та редагуванням статей, з оформленням посилань та малюнків, з організацією поїздок на наукові конференції. Механізм роботи системи простий – вчений, або студент реєструється та вантажить свою статтю для внутрішнього рецензування. 

Retraction Watch: наука повинна знати своїх антигероїв

У разі виявлення серйозних помилок у науковій статті автор може її відкликати. У такому випадку публікація перестає визнаватися усіма дослідниками, а в бібліографічних базах ставиться відповідна позначка. Це, звичайно, болючий удар по репутації журналу, який не зміг забезпечити якісне рецензування та дане явище доволі поширене у науковій спільноті – навіть нобелівські лауреати відкликають статті з топових журналів. Здавалося, що може бути благородніше ніж визнати на увесь свої помилки? Однак, існує у такій практиці ще й темна сторона…