skip to main |
skip to sidebar
У затвердженому Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти України, нашу спеціальність «029. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» знову закинули у галузь – «Культура і мистецтво». Не розумію чому нас вперто ліплять до культури?! Як на мене, то бібліотечна справа аж проситься у галузь «Соціальні та поведінкові науки», а до культури та мистецтва вона взагалі ніколи не належала, і, гадаю, будь-який метааналіз це підтвердить.
Мабуть найгучніший скандал початку року – #BanCocaCola. Відомий виробник газованого напою опублікував у соцмережі мапу Росії з окупованим Кримом та й справедливо отримав у відповідь обурення мільйонів українців укупі з бойкотом напоїв компанії. Злякавшись зменшення доходів представники Coca Cola хутко згадали, що вони «працюють заради миру та дотримуються норм міжнародного права» і заходились просити вибачення. На жаль, подібні аморальні випадки потакання агресору траплялися й з боку академічних видавництв.
Перший заступник Міністра освіти і науки України Інна Совсун, на своїй сторінці у Facebook, пораділа, що «…тепер бібліографії треба буде оформляти не відповідно до державних стандартів, а згідно з вимогами, затвердженими МОН». Іншими словами, існує ймовірність, що тепер вимоги МОН суперечитимуть чинним державним стандартам. У проекті відповідного наказу Міністерства, авторам дисертацій дозволено вільно обирати стиль оформлення бібліографічного опису – можна вибрати один із запропонованих міжнародних стилів, або продовжити бавитись із ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
В одній із книг Світлани Алексієвич змальовано обмін полоненими підчас радянсько-фінської війни. Фіни раділи, вітали визволених солдат, обнімались, потискали руки… Совіти ж зустрічали своїх вояків, як ворогів – «Стояти! Крок убік – стріляємо!». Справжнісінька тобі сцена з життя джексонівських орків! А спробуйте-но собі уявити як би мали виглядати бібліотеки орків?.. Після дворічної перерви знову берусь за ручку свого бібліотечного хронографа.
Верховна Рада 263 голосами ухвалила бюджет на 2016 рік. На забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек заплановано витратити 336937,1 тис. грн., що на 57189,2 тис. грн. більше, ніж минулого року. У грудні 2014 долар коштував 19 грн., зараз коштує 23 грн., тому рахуйте самі, чи дане «більше» насправді «більше». Майже всі гроші підуть на виплату зарплати та оплату комунальних послуг, тому не сподівайтеся напхати бібліотеку технологічними витребеньками за державні кошти. Також, у бюджеті окремо передбачено фінансування загадкових Національної наукової медичної бібліотеки (20706,6 тис. грн.) та Державної науково-технічної бібліотеки (5462,2 тис. грн.), однак головна бібліотека країни, схоже, залишилась без окремої статті.
Закон не зобов’язує власників наукових фахових видань відразу ж розміщувати їх електронні копії на сайті НБУВ. Відтак, декотрі редактори домовились про період ембарго для своїх видань для того, щоб спущена з гори «відкритість» не перешкоджала журналу отримувати гроші від передплатників. Повні тексти таких журналів з’являються у розділі «Наукова періодика України» з певною затримкою, як, наприклад, наші фахові «Вісник Книжкової палати України», чи «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія». Звичайнісінька світова практика і можете прогулятись реєстром SHERPA/RoMEO, щоб ще раз у цьому переконатись.
У часи брудної кампанії «совєцьких мастодонтів від українського наукового та культурного істеблішменту» проти українського і американського літературознавця Григорія Грабовича, давайте пригадаємо, які кроки пропонував гарвардський професор ще у січні далекого 2005 року для підняття конкурентоспроможності і перспективності освіти та науки в Україні. Десять літ минуло, а таке враження, що ми досі тупцюємо на місці…
