Погані метрики

Британський журнал «Literary Review» щороку роздає премії за найгірший опис сексу в літературі Bad Sex Award. Натхнені таким чудесним прикладом, учасники групи Metric Tide вирішили організувати подібний конкурс, щоб похвалити хороші та, водночас, присоромити погані практики використання наукометричних показників у процесі управління науковими дослідженнями. Перших лауреатів Bad Metric ми дізнаємось вже у квітні 2016 року, а поки будь-хто може заповнити форму та запропонувати свої хороші та погані приклади застосування наукометрії.

Новий Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам

Минуло більше року, але у Міністерстві юстиції України від 03 лютого 2016 р. таки зареєстровано новий Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам. Згідно нових вимог, для присвоєння вченого звання професора працівникам вищих навчальних закладів та працівникам наукових установ, серед усього іншого, потрібно мати не менше трьох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов. З варіантом «не менше чотирьох публікацій» розберетесь якось самостійно… Для присвоєння вченого звання доцента, або старшого дослідника, потрібно не менше двох публікацій у Scopus, або Web of Science. 

Методика оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАН України

Президія НАН України схвалила «Методику оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАН України». Пишуть, що методика оцінюватиме розвиток установи в попередні роки, стратегічне планування роботи, наукові результати та заходи, інформування громадськості, відповідність матеріального та фінансового забезпечення, співпрацю з іншими установами. Залишу НАНівцям глибинний аналіз даної методики, а сам лише перевірю, чи сказано десь у тексті про наукометрію.

Денис Соловяненко: Я добре знаю, яким чином деякі українські науковці виростили собі «хірші»

Друга частина інтерв'ю з Денисом Соловяненком, директором ТОВ «Видавнича служба УРАН», координатором відомих проектів «Наукова періодика України» і «Український індекс наукового цитування», автором статей-бестселерів «Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Scіence та ScіVerse Scopus» та «Бібліотека-2.0: концепція бібліотеки другого покоління». 

Денис Соловяненко: «В Україні стало занадто багато Скопусу, але при цьому науки анітрохи не побільшало»

До вашої уваги перша частина інтерв'ю з Денисом Соловяненком, директором ТОВ «Видавнича служба УРАН», координатором відомих проектів «Наукова періодика України» і «Український індекс наукового цитування», автором статей-бестселерів «Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Scіence та ScіVerse Scopus» та «Бібліотека-2.0: концепція бібліотеки другого покоління». 

Socioindex: наукові журнали в соціальних мережах

Волонтерський проект Socioindex узявся укладати рейтинг наукових журналів України «за представленням у соціальних мережах». Поки у даному рейтингу представлено лише 14 назв видань, однак вже у березні нам варто побоюватися оновлення. Рейтинг має свою унікальну методологію підрахунку, що використовує простий, але своєрідний індекс впливу соціальних мереж. Головні індикатори оцінки – кількість користувачів, які вподобали сторінку (чи сторінки) журналу у Facebook, Twitter, ВКонтакті та Google+. Ось така недорога «альтметрика по-київськи». Не знаю, що саме показує цей рейтинг, але просто з цікавості поглянув би, скільки вподобайок мають сторінки топових наукових журналів. 

Що бібліотекам робити зі Sci-Hub?

Цікаві роздуми про «темну сторону» Sci-Hub з’явились на Caldera Publishing Solutions. Бібліотеки платять за доступ до електронних ресурсів видавництв. І бібліотекарі, і видавці потім зацікавлені отримати точну статистику використання передплачених ресурсів. Однак, тут на сцені з’являється Sci-Hub, що безкоштовно пропонує дослідникам доступ до мільйонів наукових статей і часто використовує для цього саме викрадені паролі бібліотек. Як наслідок – вчені не розуміють навіщо йти в бібліотеку якщо все можна отримати через Sci-Hub, видавці бачать, що їхні ресурси користуються шаленою популярністю, а бібліотеки, навпаки, упевнені, що ресурсами ніхто не користується, то ж відмовляються продовжувати передплату. Кожен дивиться у своє криве дзеркало, підозрює у нечесній грі інших і вдається до ірраціональних вчинків.