skip to main |
skip to sidebar
Настав час випробувати ще один бібліографічний менеджер для студентів та дослідників Colwiz. Сервіс розроблено вченими Оксфордського університету в березні 2013 року, і він, також, ніби пропонує усі функції, які повинен мати сучасний бібменеджер: створення бібліотеки, перегляд, пошук, коментування наукових документів ітд. Colwiz можна використовувати виключно онлайн, а можна й на десктопах, для різних операційних систем. Нові наукові публікації можна знайти за допомогою вбудованої пошукової системи, яка надає користувачам доступ до посилань з різних баз даних (зокрема WoS, Google Scholar, PubMed, Scopus). Водночас, існує більш знайоме усім вирішення із спеціальним застосунком для браузера, за допомогою якого також дуже зручно поповнювати свою бібліотеку.
Як любив повторювати герой одного телесеріалу – Усі брешуть! Журнал Science оприлюднив статистику звернень користувачів до популярного піратського ресурсу Sci-Hub, що пропонує безкоштовний доступ до мільйонів наукових публікацій. За минулі півроку за допомогою Sci-Hub було висмоктано приблизно 28 млн. документів! Серед країн-лідерів за кількістю запитів: Китай (4,4 млн.), Індія (3,4 млн.), Іран (2,6 млн.). Завантажують різне: від застарілих фізичних експериментів до найновіших досягнень у галузі біотехнології. Elsevier найбільше страждає від діяльності Sci-Hub, проте іншим топовим видавцям теж дістається.
З’явилась нова бібліотечна система TIND від Європейської організації з ядерних досліджень, що пропонує бібліотекам зменшити залежність від внутрішніх ІТ-співробітників та зберігати свої записи безпечно в «хмарі», на серверах CERN. Зважаючи на об’єми даних з якими щоденно працюють у ЦЕРНі – зберегти записи з наших бібліотечних каталогів їм заввиграшки. Система розростається навколо відкритого ядра, відтак, теоретично, кожен може розробляти та вдосконалювати систему. Усі модулі TIND поки переглянути ніде не можна, але варто спробувати електронні каталоги бібліотек, які не побоялися перейти на нову систему (наприклад, Калтех).
Усі дошкільнята знають, що без дотримання мінімальних вимог щодо включення видання у Scopus – вашу заявку відразу ж безцеремонно відфутболять. Відтак, навіть ті вітчизняні журнали, яким для включення в авторитетні наукометричні бази даних ще рости і рости, все рівно, намагаються відповідати мінімальним критеріям, чи то через надмірний оптимізм редакцій, чи то для якихось внутрішніх звітувань. Як наслідок, часто знаходимо на сторінках українських видань якісь дивні механічні тексти. Надибав на сайті журналу «Адміністративне право і процес» розділ «Етичні норми» з чарівним наповненням.
Пригадуєте, як на нещодавнім тренінгу «Як публікуватися в міжнародних рецензованих виданнях» лектор Тадеуш МакКлірі попросив учасників за допомогою смартфонів проголосувати, у якому з текстів вони бачать плагіат? Звичайно, пан Тадеуш далеко не перший, хто використав подібний сервіс, але щось вони у нас поки не прижилися, тож давайте виправляти таку несправедливість. Знайшов кілька потрібних сервісів IQPolls, Kahoot!, Mentimeter, mQlicker… і зовсім випадково зупинився саме на Socrative.
Уже й малеча знає, що для журналів, які включені в Arts & Humanities Citation Index (журнали з історії, літературознавства, мистецтвознавства, релігієзнавства ітд.) імпакт-фактори не розраховують. Питання – чому? Після коротких суперечок з представниками Thomson Reuters вирішив написати про це окремий пост. Як на мене, то причина криється у тому, що класичний імпакт-фактор розраховується за трирічний період. Старіння літератури в гуманітарних галузях відбувається значно повільніше, ніж в природничих, і, відповідно, усі цитування, які отримає журнал не в межах даного вікна – не буде враховано при обрахунку імпакт-фактора. А отримає подібних цитувань журнал багацько, відтак, щоб не обраховувати бозна-що, вирішили взагалі відмовитись.
Міністерство освіти і науки запрошує до громадського обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дослідницький університет». Звичайно, варто перечитати увесь текст, але найбільше нас цікавитиме заключна його частина, а саме – КРИТЕРІЇ для надання статусу дослідницького вищого навчального закладу. Як ви вже, мабуть, здогадалися з назви – ні серед обов’язкових, ні серед преміальних критеріїв бібліотеці місця не знайшлося. Так, окремі згадки можуть, ніби, стосуватися бібліотеки (міжнародні проекти, розгалужена інфраструктура, матеріально-технічна база, місце в міжнародних рейтингах…), а можуть й не стосуватися.
