skip to main |
skip to sidebar
Володимир Попик заявив, що з відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського поцупили «Апостол» Івана Федорова. Кажуть, що вкрали не львівський «Апостол», який претендує на звання першої друкованої книги України, а московський, але від цього нелегше. Працівники Вернадки балакають, що пограбування «по-українськи» виглядало приблизно так: незнайомий дядько грізно представився, що він дуже серйозний перець зі Служби безпеки і для захисту Вітчизни йому вкрай потрібно попрацювати з безцінними стародруками. Пройдисвіту відразу створили якнайкращі умови для роботи, щоб бува не прогнівити якесь високе начальство, а він приспав увагу бібліотекарів, взяв «Апостола» під пахву і шукай вітра в полі.
Вже вкотре помічаю, що у вітчизняних наукових виданнях огляд літератури далеко не завжди містить згадки про авторів, які справді займаються подібною проблематикою. Дуже часто науковий доробок таких авторів, навпаки, ігнорують, а в статті згадуються зовсім інші люди, які досліджували або загальні проблеми, або проводили метааналіз, або, взагалі, невідомо чому потрапили у список використаної літератури. Крім того, подібні згадки супроводжуються не лаконічними та інформативними тезами хто що зробив для вирішення проблеми, а банальним «проблему досліджували 1, 2, 3, а також 4, 5, 6».
Професор Лондонської школи економіки та політичних наук Еліот Грін (Elliott Green) визначив найбільш цитовані публікації з галузі соціальних наук згідно з даними Google Scholar. Цілком прогнозовано найцитованішою виявилась книга Томаса Куна «Структура наукових революцій». Пан Грін виділив кілька дисциплін – антропологія, економіка, освіта, географія, лінгвістика, менеджмент, філософія, політологія та психологія, і виявилось, що у ТОП-25 жодна з дисциплін не домінує над іншими, а перші 6 найбільш цитованих книг належать до різних дисциплін. Однак, якщо розширити перелік до ТОП-50, то економіка розпочинає переважати.
В 11-й серії американського телевізійного шоу «Adam Ruins Everything» знаменитий гарвардський біолог та науковий журналіст Джон Боханнон, автор відомої витівки з «шоколадною дієтою», поділився рецептом створення фейкового дослідження, з подальшою його публікацією у «хижому» відкритому журналі і вірусним поширенням через неперебірливі ЗМІ. Згідно Боханнона процес створення добірної антинаукової страви складається з 4-ох етапів – берете кривий зразок, вибираємо лише ті результати, які вам потрібні, публікуєте їх у сумнівному журналі і випускаєте прес-реліз з гучними заголовками, щоб роздразнити журналістів.
Редактори DOAJ нарешті успішно завершили процес реаплікації – усі журнали каталогу пройшли процес додаткової перевірки на відповідність оновленим суворішим критеріям DOAJ. Деякі журнали, що були включені в DOAJ, ніколи не оновлювали свої дані з моменти створення каталогу, то ж не дивно, що майже 3300 назв так і не змогли здолати reapplication. Вилучені журнали завжди зможуть подати повторну заявку на включення у DOAJ, а їх назви поки можна переглянути в окремому документі.
Кажуть, що наше Міністерство науки та освіти знову дозріло до використання наукометричних даних у прийнятті важливих рішень. Якщо рішення «вимагати публікації» від конкретних науковців вже давно назріло, то масштабувати цей досвід на рівні установ, чи країн, не так просто, адже часто достовірність даних Scopus (чи SciVal) та Web of Scіence (чи InCites) викликає серйозні побоювання. Коли в публікації зазначено назву установи, яка хоч трішки відмінна від офіційної, то у нас є всі шанси, що подібна публікація не потрапить у загальну скарбничку установи.
Бібліометричний інструмент Journal Scholar Metrics прагне оцінити продуктивність наукових журналів у галузях мистецтва, гуманітарних та соціальні наук шляхом підрахунку кількості їх цитувань згідно даних Google Scholar. Рейтинги розділено на тематичні категорії та підкатегорії, всередині яких можна проводити сортування за допомогою 6 наукометричних показників та країною-видавцем. Україна поки представлена лише 12 журналами, тому потрібно буде якось розповісти упорядникам Journal Scholar Metrics про нашу «Бібліометрику української науки».
