Норвезькі дослідники вирішили дізнатись, які наукові установи отримують кошти у рамках найбільшої програми Європейського Союзу з фінансування науки та інновацій Горизонт 2020 (загальний бюджет приблизно 80 млрд. євро). А раптом науковці з успішних установ володіють якимсь секретом? Вчені проаналізували 1402 заявок від норвезьких установ для участі в програмі Horizon 2020 за період 2014-2015 рр. і просять звернути увагу на 3 основні моменти: попередня участь установи в інших програмах ЄС, наявність додаткового державного фінансування та науково-технічні можливості.
Відповідно до дивакуватих вимог чинного порядку формування Переліку наукових фахових видань України, усі вітчизняні видання, що прагнуть називатися «науковими», повинні безоплатно розміщувати електронні копії своїх видань на порталі «Наукова періодика України» Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Звичайно, про фінансову долю наших видань ніхто в уряді не подумав, коли приймав таке рішення, і як редакціям проводити передплатну кампанію, якщо повні тексти повинні бути безкоштовно доступні онлайн?
Nature пише, що відомий веб-сервіс GitHub, що покликаний допомагати відважним розробникам програмного забезпечення, стає все більш популярним серед дослідників. GitHub спеціально розроблено для прозорого та відкритого співробітництва – чисельні команди програмістів можуть одночасно працювати над одним проектом, копіювати та використовувати спільний код для сміливих експериментів, будучи спокійними, що завжди можна відкотитися до попередньої версії.
Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань». Знову наукометричні бази не дають чиновникам МОН спокійно спати. Якщо чинний Порядок вимагає від здобувачів праці, що опубліковані у «періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science» (чому таке формулювання хибне – читайте тут), то у новому проекті цю вимогу пропонують, взагалі, змінити на, пробачте за слово, рінцівське – «у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз Scopus, Web of Science або інших, рекомендованих МОН».
Проект ДокШир представив оновлений рейтинг українських бібліотекознавчих видань. «Бібліотечний вісник» суттєво збільшив свій відрив від «Вісника Книжкової палати України» і схоже, що цих двох наших лідерів ще не скоро хтось наздожене. Щоквартальник «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія» повернув собі третю сходинку, потіснивши на п'єдесталі «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського». Також, вперше у рейтингу з’явились «Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство».
Якщо ви вже пробували експортувати дані з баз Web of Science, чи Scopus, то ви повинні були познайомитись і з CSV-файлами. Як правило, перше знайомство з CSV – не з приємних. Ви запускаєте Excel, усі дані потрапляють у перший стовпець і далі ви не знаєте, що робити з цією цифровою кашею? Настав час навчитися працювати з CSV-файлами.
Читаємо у Єдиному державному реєстрі судових рішень: «07 вересня 2016 року Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили і нечинними підпункти 3, 4 пункту 1 та підпункти 2, 3 пункту 5 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого Наказом Міністерства і науки України від 14.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313».
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
