CC Search: пошук відкритого контенту

Ліцензії Creative Commons дозволяють авторам самостійно визначати правила подальшого використання їхніх творів та створюють привітне середовище для вільного обміну контентом. Проте, знаходити подібний CC-контент буває інтуїтивно непросто, тому з’явилась бета-версія інструменту Creative Commons Search, що дозволить проводити пошук відкритого контенту через єдиний інтерфейс. Пошукові фільтри дозволяють відібрати документи за типом ліцензії, назвою, автором, тегами, колекціями, типами установи, а серед колекцій вже можна обрати Flickr, Metropolitan Museum of Art, New York Public Library та Rijksmuseum. 

Authorea: пишемо наукову статтю разом

Сервіс Authorea пропонує дослідникам спільно створювати та працювати онлайн над науковими документами: усі співавтори можуть одночасно редагувати документ, коментувати, оперативно відстежувати зміни, вставляти в документ посилання, зображення, дані, джерельний код. На додачу до різних стилів цитувань, Authorea пропонує ще й шаблони документів для більш як 8000 наукових видань. У безкоштовній версії користувач може створювати необмежену кількість публічних відкритих документів і лише один приватний закритий документ. 

Статті з хижацьких журналів у репозитаріях

Джеффрі Білл пішов, але справа його житиме. Мене зараз мучить таке питання – Як ми ставимось до статей з хижацьких журналів у наших репозитаріях? З нерецензованими і навіть місцями підозрілими препринтами все зрозуміло, їх не чіпаємо, адже в описі таких документів чітко сказано, що це препринт. Однак, стаття з хижацького журналу матиме звучний опис і це, теоретично, може заплутати користувачів електронного архіву. 

Де бібліотеки у середньострокових пріоритетах Уряду?

МОН знову запрошує до обговорення. Цього разу нової редакції проекту Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року у частині освіти і науки. Ми вже з вами говорили про присвоєння вчених звань, про нову українську школу, про дослідницький університет… жодної реакції від Міністерства. Але не можемо впадати у відчай, адже в оновленому проекті пріоритетних дій Уряду знову ні слова про бібліотеки та задоволення інформаційних потреб громадян. Доступ до інформації ніби проходить лейтмотивом через весь текст проекту, але чітко про це ніде не сказано. 

Що таке Big Deal?

Натрапив на свіжий огляд літератури про Big Deal у північноамериканських бібліотеках. Що це за професійна бібліотечна лайка? Яка-така Велика Угода? Вичитав, що термін вперше використав Кеннет Фрезер у роботі «Дилема бібліотекарів: роздуми над витратами Big Deal», а згідно з дослідженням Теодора Бергстрома та компанії, Big Deal – «договір щодо комплексного доступу до всього списку журналів видавця». Словом, у нас це люблять називати «передплата інформаційних ресурсів через бібліотечні консорціуми» – кілька установ складаються докупи і в результаті ніби отримують від видавця значну знижку. 

Рейтинги конференцій

Матеріали конференцій, як правило, не так часто цитують і вони не користуються таким авторитетом серед дослідників, як статті в рецензованих журналах. Попри це, наукові конференції залишаються невід’ємною складовою сучасної наукової комунікації і годі вигадати кращу форму для обговорення з колегами перших результатів досліджень. 

Як боротися з хижаками без «списку Білла»?

Джеффрі Білл з Університету Колорадо, що самотужки укладав списки хижацьких видавництв, «викрадених журналів» та сумнівних метрик, вирішив прикрити свій проект. Ще 15 січня був переконаний, що сайт просто зламали і незабаром уся інформація повернеться, однак вже Retraction Watch, Nature та Science пишуть, що з Beall’s List варто прощатись. Ніби на пана Джеффрі ніхто не тиснув – він сам вирішив знищити інформацію на сайті. Інтернет-архіви не горять, біллівські списки можна й далі переглядати, біда тільки, що вони не оновлюватимуться. Однак, маємо чудовий сайт Think. Check. Submit., університетського бібліотекаря, здоровий глузд, а цього більш ніж достатньо, щоб не потрапити на гачок хижих видавців.