skip to main |
skip to sidebar
Ролан Барт нервово палить в стороні, але рано чи пізно це мало статися. Видавництво Springer Nature опублікувало свою першу книгу, яку згенерувала машина. Springer Nature разом з дослідниками Франкфуртського університету розробило алгоритм Beta Writer, що працює з рецензованим контентом платформи SpringerLink, кластеризує інформацію, упорядковує її в глави і розділи, створює стислі резюме та списки використаної літератури. Написана комп’ютером електронна книга містить огляд найновіших досліджень про літій-іонні акумулятори і вільно доступна для завантаження на SpringerLink. Компанія вже заявила, що планує розширити цей пілотний проект і на інші предметні області.
Практика розкриття імен рецензентів у наукових книгах – це звичайна практика в країнах Центральної та Східної Європи. Ми це сприймаємо як даність і часто навіть не замислюємось, що не весь науковий світ живе за такими ж канонами. Так, наприклад, у Європі та США не вказують імен рецензентів, а в Фінляндії та Фландрії на державному рівні використовують спеціальну етикетку peer-review label – прізвища рецензентів приховано, але це лого свідчить, що видавець провів рецензування роботи. У PLoS One з’явились результати цікавого дослідження, в якому автори спробували перевірити, чи польська практика розкриття імен рецензентів на обкладинках наукових монографій виконує функції peer-review label, і чи можна її використовувати в якості критерію оцінки наукових публікацій.
З настанням весни розквітла й проектна творчість МОН. Слідом за проектом наказу «Про опублікування результатів дисертацій…» МОН запропонувало для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом МОН від 15 січня 2018 року № 32». Переконаний, що чинний Порядок – поки найкращий у нашій історії, тому дуже не хочеться, щоб його поламали. У пропозиціях не прибрали нонсенсе SENSE, але згадали про видання, що містять державну таємницю, дозволи виключеним виданням повертатися у Перелік ітд. Але є три пропозиції, які видаються мені доволі небезпечними для розвитку українських наукових видань.
Замучила мене та частина одарованих українських економістів, які репетують і ширять байки, що публікація наукової статті коштує страшних грошей, а публікація статті в журналах, що представлені в Scopus або Web of Science Core Collection коштує дуже страшних грошей. Давайте на конкретних прикладах покажемо маленьким аспірантам, яким не пощастило з науковим керівником, як завиграшки знайти наукові журнали публікація в яких абсолютно безкоштовна.
Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект наказу «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук». Можна було прогнозувати появу в проекті вимог щодо наявності публікацій у виданнях, що індексуються у Scopus та Web of Science, але такого не трапилося. Просто, у порівнянні з чинним наказом, прибрали мотивацію щодо публікації статей у російських журналах. У тих місцях проекту, де автори намагалися загравати з наукометрією, знову не обійшлося без перлин, але давайте спершу коротко переповім вимоги до публікацій.
Сучасна модель наукової комунікації нерозривно пов'язана з процесом експертної перевірки дослідницьких робіт – peer review дозволяє вченим дізнатись думку колег, виявити та виправити помилки, проводити фільтрацію робіт, боротися з плагіатом та псевдонауковими публікаціями. Однак, зібрано вже достатньо прикладів того, що система рецензування працює далеко неідеально, тому наукова спільнота постійно намагається запропонувати нові способи проведення peer review, які б були прозорішими, швидшими та надійнішими. Група біологів створила реєстр-платформу ReimagineReview для фіксації та стеження за експериментами з науковим рецензуванням.
Біологиня Анна Шарман якось помітила, що світ наукового видавництва швидко змінюються і сучасним вченим дуже важко поспіти за всіма новими подіями в науковій комунікації, тож вона створила тренінгову компанію Cofactor, яка проводить відповідні спеціалізовані тренінги та консультації для дослідників. Не агітую скористатися послугами компанії, але погляньте на цікавий онлайн-інструмент Cofactor Journal selector, що дозволяє відшукати журнал для публікації відповідно до встановлених критеріїв: галузь, вид рецензування, відкритий доступ, швидкість публікації...
