Участь українських та іноземних вчених у роботі редколегій наукових журналів

Рекомендую прочитати статтю про залучення науковців НАН України до діяльності редколегій іноземних видань, а також про участь іноземців у роботі редколегій наших видань. Станом на січень 2020 р. в редакційних колегіях 94 % журналів НАН України працювало 650 закордонних учених з 51 країни, на які припадає від 1 до 109 представників. 78% цих науковців представляють 15 країн. Водночас, менш як 2 % наукових співробітників НАН України (281) з понад 50 % академічних установ входить до складу редколегій 397 закордонних видань зі 174 країн. Деякі науковці є одночасно членами редколегій кількох видань, а найактивніше беруть участь у роботі закордонних редколегій представники Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. 

МОНУ поки не потрібен такий Scopus

Якщо протягом липня хтось засумнівався у патріотичності цього складу МОН, то дарма. Посадовці Міністерства вирішили не укладати договір з Elsevier через те, що в базі Scopus представлено журнал «Physical Oceanography», який видається так званим Морським гідрофізичним інститутом РАН, розташованим на тимчасово окупованій території України. При цьому, Міністерство готове розглянути можливість відновлення співпраці з компанією лише після виключення цього журналу з бази. 

Як українці шукають наукову інформацію в інтернеті?

Згідно з даними Springer Nature українські користувачі найчастіше використовують для пошуку наукової інформації пошукову систему Google (53%) та Google Scholar (14%). Журнали Springer найпопулярніші серед українських авторів, тому ця статистика доволі важлива. Scopus та Web of Science відсутні у першій десятці й доводиться знову запідозрити, що українці користуються Scopus та Web of Science, щоб полюбуватися своїм індексом Хірша, а не для пошуку наукової інформації. 

Афіляції восьминога

Давним-давно поштова адреса науковця використовувалась, насамперед, для листування автора з редакцією журналу. В Інтернет-епоху потреба у вказанні в роботах фізичних адрес майже зникла, проте впровадження систем рейтингування та оцінювання наукових установ (як правило, враховують кількість публікацій співробітників) породило новий та не завжди здоровий інтерес до адреси автора. Так, у багатьох країнах автори отримують грошову винагороду від працедавця за публікацію роботи з відповідною афіляцією у певних журналах. Керівники установ пропонують авторам таку ось додаткову фінансову підтримку, а потім використовують ці публікації, щоб довести ефективність та продуктивність своєї установи. 

Clarivate тишком прибрав профіль кримського журналу

Пригадуєте як менеджер з продаж Clarivate Analytics повчав нашого першого заступника міністра міжнародному праву? Типу, якщо редакція журналу у заявці на включення вказала видавцем Третій Рейх, то значить і у базах Web of Science буде вказано видавцем Третій Рейх, а Крим, на думку продажника цієї компанії – це, взагалі, як Тайвань. Така офіційна відповідь Clarivate безперечно потішила московських шовіністів та доморощену вату, однак профіль цього кримського журналу раптово зник з Master Journal List. У базі Emerging Sources Citation Index продовжують індексуватися записи журналу (IS=2413-189X), однак без журнального профілю. 

365 фахових видань одним махом

Липневе засідання Атестаційної колегії МОН принесло нам багато фахових журналів — 13 наукових видань включено до категорії «А» і 365 (!!!) видань до категорії «Б». А пригадаймо як оптимістично все розпочиналось… У 2018 році в Україні оновили Порядок формування Переліку наукових фахових видань для «підвищення якості опублікованої у них наукової інформації та інтеграції до світового наукового простору». У нових правилах ми нарешті отримали здорові вимоги щодо рецензування, членів редколегій, вебсайтів… і обіцяно було, що видання, які не зможуть змінитися на краще — через 2 роки попрощаються з Переліком без права поновлення. Як бачите, навіть у липні 2020-го майже чотири сотні журналів ще якось «встигли» стати фаховими. 

Інструмент FAIR-Aware: зробіть свої дані FAIR

FAIR-Aware — це онлайн-інструмент, розроблений проєктом FAIRsFAIR (сприяння розвитку справедливих даних у Європі), що має на меті запропонувати практичні рішення щодо використання принципів FAIR (Findable, Accessible, Interoperable, Reusable) протягом усього життєвого циклу даних досліджень. Новий онлайн-інструмент допоможе оцінити поточний рівень вашої обізнаності — чи знаєте ви як зробити набори даних відшукуваними, доступними, сумісними й такими, що дозволяють багаторазове використання.