З 1 березня 2021 року в нас розпочав діяти ДСТУ 7152:2020 (ISO 8:2019, NEQ; ISO 18:1981, NEQ; ISO 215:1986, NEQ) “Інформація та документація. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках”. Цей новий національний стандарт нарешті рекомендує нам вказувати у журналах DOI, ORCID... а також установлює як оформлювати пристатейні списки літератури. Отож, бібліографічні посилання (внутрішньотекстові, підрядкові, позатекстові) складають відповідно до положень ДСТУ 8302, а бібліографічні записи в пристатейних бібліографічних списках складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1 і ДСТУ ГОСТ 7.80. Таким чином, у дисертаціях нам можна оформлювати список використаної літератури згідно з APA, MLA, ACS… а от у журналах та збірниках, будьте люб'язні, використовувати ДСТУ ГОСТ.
Міністерство юстиції США та Elsevier закручують гайки найпопулярнішому піратському ресурсу серед науковців. Sci-Hub нині заморожений і з грудня 2020 року не завантажував у свою базу жодних нових статей. Нас просять готуватися до найгіршого і приєднатися до рятувальної місії. Кілька сідерів Library Genesis зараз роздають торенти Sci-Hub. Існує 850 торентів scihub, кожен містить 100 000 статей, загалом 85 мільйонів наукових статей (77 ТБ). Це повна база даних Sci-Hub, яку варто захистити.
Вільян ван ден Аккер з Утрехтського університету дуже точно пише про те, що гуманітарії не повинні уникати боротьби за державні ресурси, слід розробити відповідну систему оцінки гуманітарних досліджень, а не розповідати виключно про свою особливість а-ля подивіться на ці нужденні екзотичні дисципліни, подивись, як вони в’януть, мов красиві квіти, що востаннє цвітуть у пустелі без води.
У попередньому дописі розповідав, як затято деякі українці публікуються у виданнях, що припинили індексуватися у Scopus, зокрема й через їх відверте падіння до рівня “хижацьких” журналів, як активно цитуються ці публікації та роздувають індекси Хірша своїм авторам, і як українські Міністерства продовжують нагороджувати та фінансувати авторів цих робіт. До речі, установою-антилідером виявився Інститут колоїдної хімії і хімії води ім. А.В. Думанського НАН України – кожна друга публікація працівників опублікована у виключеному журналі. Очільник цього Інституту вірить, що піраміди побудував Бог під час Великого потопу, а дельфіни керують людьми за допомогою ультразвуку. Справедлива реакція вчених НАНУ на антинаукові висловлювання цього академіка, схоже, жодних плодів досі не принесла.
У новому пошуковому інтерфейсі Web of Science з'явилася можливість відфільтрувати результати за видавцем. Раніше не було такого фільтру, тому доводилося завантажувати переліки публікацій, щоб розпізнати видавця за префіксом DOI. Скористаймося новими пошуковими можливостями та подивімося у яких видавництвах українські вчені CU=(Ukraine) найчастіше публікували свої роботи у 2017-2020 рр. Звичайно мова лише про видання, що представлені у базах Web of Science.
Ректор Харківського політехнічного інституту показав у мережі текст свого нового контракту і тепер нам усім зрозуміліше, чого очікує Міністерство від очільників університетів. Керівник повинен забезпечити досягнення ряду показників серед яких, як на мене, є хороші – пожвавлення міжнародної академічної мобільності, є несподівані – збільшення частки викладання навчальних дисциплін французькою мовою, а є й відверто дивні – збільшення кількості здобувачів, "які подали StartUp-проєкту" (?).
Дослідники стверджують, що публікації в хижацьких журналах мають незначний науковий вплив. Мабуть, це справедливо для наукового прогресу людства загалом, проте на розподіл фінансування науки в України такі публікації добряче впливають. Так, для отримання наукових ступенів й вчених звань у нас досі враховують публікації й у виключених журналах. Проте поговорімо сьогодні про “вищу лігу”– цитованість українських робіт у виключених виданнях.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
