skip to main |
skip to sidebar
Європейський проєкт OpenAIRE довго, дорого та невпинно працював над підтримкою Відкритого доступу та Відкритої науки й в результаті з'явився цікавий OpenAIRE Research Graph – відкритий ресурс, що об’єднує різні властивості дослідницьких даних (метаданих та посилань), які надходять від грантодавців, наукових установ, дослідників, академічних спільнот та видавців і які доступні в інфраструктурі OpenAIRE Open Science. Сервіс бере дані з різних джерел (журнали, репозитарії, Crossref, DataCite, ORCID…), потім їх аналізує, очищує, класифікує, дедублікує, збагачує і намагається пов'язати всю цю інформацію в єдиній семантичній графовій базі даних.
Роберт М. Сапольські Чому зебри не страждають на виразку: “У докторантурі я боявся, наче вогню, журнального стенда в бібліотеці, де викладалися нові випуски наукових журналів, отримані за останній тиждень, загалом тисячі сторінок тексту. Ми юрмилися навколо цих журналів, майже непритомніючи від панічних атак, – здавалося, що ця нова інформація неначе вибиває у нас ґрунт із-під ніг і ми почувалися дурними, відсталими й дуже пригніченими”.
Кокранівське товариство – міжнародна некомерційна організація медиків, науковців та спеціалістів зі статистики, яка оцінює свідчення щодо ефективності та безпеки різних процедур, тестів та ліків. Інакше кажучи, Cochrane – це надійне джерело об'єктивної, науково обґрунтованої інформації про поточний стан справ у медичній галузі, яка не містить комерційного спонсорства та інших конфліктів інтересів.
Відома викривачка журналів-клонів Анна Абалкіна представила новий препринт у якому спробувала визначити та проаналізувати публікації, що походять з російської фірми, яка продає фейкове співавторство у наукових публікаціях. Нечестивий клієнт цієї фірми може обрати та купити тему статті, своє місце в списку авторів, квартиль журналу, дату публікації та базу даних в якій індексується журнал. За допомогою таких підказок авторка спробувала вичислити статті з купленим співавторством і виявилося, зокрема, що українці також користувалися послугами цієї російської “фабрики публікацій” – протягом 2019-2021 років купили собі щонайменше 111 місць у співавторах. Усі ці публікації та “авторів” можна побачити у таблиці.
На думку Марти Нуссбаум з гуманітарними науками та мистецтвом пов'язані такі здібності як: здатність до критичного мислення, здатність відірватися від приватних інтересів та поглянути на світові проблеми очима "громадянина світу", а також здатність співчутливо ставитися до труднощів іншої людини. Не знаю як вам, а мені цього року дуже бракувало митців та гуманітаріїв. Закінчується 2021 рік, а це значить, що час на традиційний дайджест.
Scopus включає і продовжує індексувати багато дивних видань, але інколи терпець вривається навіть у членів Консультативної ради формування контенту Scopus і база перестає індексувати підозрілі видання. При цьому, виключені підозрілі публікації залишаються в Scopus назавжди й багато таких робіт продовжують надувати фейкову цитованість, h-індекси багатьом українським авторам та установам. Elsevier кілька разів на рік виганяє видання зі Scopus і після наступної порції виключень кількість українських публікацій у виключених напевно збільшиться, але погляньмо що ми вже маємо у цьому році.
Читаю Польовий посібник для наукових журналістів: “Загальна риса багатьох великих журналів – вимога дотримуватись системи заборон на публікацію новин. Нові статті або верстка зазвичай доступні приблизно за тиждень до їх публікації з розрахунку на те, що журналісти, які отримують такий матеріал “з обмеженим доступом”, погоджуються дочекатися публікації й лише після цього опублікують власний матеріал. Така система дає журналістам трохи часу, щоб попрацювати над текстом і при цьому не боятися, що хтось інший тебе обжене.
