skip to main |
skip to sidebar
Поки путінські солдатики повзають по українській землі й мріють вкрасти ще пралок та унітазів, у світі відбувається тектонічний зсув у практиках наукових комунікацій. Учасники cOAlition S офіційно заявили, що вважають, що публікація результатів досліджень за допомогою передових ініціатив, які надають послуги з рецензування, це такі як Peer Community in (PCI), Sciety, Next Generation Repositories, Notify Project, PREreview, Review Commons, нічим не поступається публікації у відкритих журналах та платформах. Відразу слідом за цією заявою з'явилась ініціатива Publish Your Reviews, що заохочує рецензентів публікувати рецензії разом із препринтом статті.
Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Тепер Єврокомісія очікує від України реформ. Європейські вимоги не стосуються безпосередньо бібліотечної справи, однак сподіватимемося на “ефект метелика” – обіцяна боротьба з корупцією сколихне кумівське болото у різних галузях, зокрема й українську науку та освіту. Ця оптимістична нота простимулювала мене до написання нового посту про європейський інформаційний проєкт OpenAIRE-Nexus, що пропонує Європі, EOSC і всьому світу набір послуг для впровадження Open Science. Проєкт містить багато різних сервісів, згадував на сторінках блогу про відкриті цитування та OpenAIRE Research Graph, а в цьому дописі хочу розповісти про Argos та Episciences.
Краудсорсингова база даних політик наукових журналів Transpose фокусує нашу увагу на відкритому рецензуванні, спільному рецензуванні, а також на докладній інформації щодо правил представлення препринтів. Transpose прагне стати зручним інструментом для перевірки політик журналів, щоб автори, читачі, рецензенти та інші стейкхолдери змогли легше знаходити видання, які відповідають їхнім цінностям. Відповіді на деякі питання щодо самоархівування робіт можна знайти в SHERPA/RoMEO, типи рецензування у відкритих журналах можна підглянути в DOAJ, але Transpose хоче надавати про все це значно докладнішу інформацію.
Слідом за «Паризьким закликом до оцінки досліджень», з'явився ще один дуже важливий документ, який у найближчі роки визначатиме розвиток наукових комунікацій у всій Європі – Висновки Ради Європейського Союзу щодо оцінки досліджень та впровадження відкритої науки (Conclusions on research assessment and implementation of open science). Ці Висновки Ради ЄС містять три розділи: 1) Реформа систем оцінки наукових досліджень в Європі; 2) Європейський підхід та можливості для наукової публікації та наукової комунікації; та 3) Розвиток багатомовності для європейських наукових видань. Загалом документ невеличкий, вам варто швиденько переглянути увесь текст, а я для допису обрав лише кілька найважливіших моментів.
Деякі хитрі наукові видавці наполягають на тому, щоб автор статті погодився на ембарго і розміщував копію своєї роботи у відкритому доступі зі значним запізненням. Як правило, такий фокус відбувається на фінальних етапах рецензування рукопису і звичайно авторам не хочеться розпочинати процес публікації з самого початку в новому журналі. Щоб допомогти авторам зберегти свої права для розміщення рукопису (Author Accepted Manuscript, AAM) у відкритому репозитарії, відома ініціатива coOAlition S запустила онлайн-кампанію «Publish with Power: Protect your rights».
Загадкові анонімні дослідники якось загорілися бажанням написати на C з нуля пошукову систему й так з'явився проєкт exaly – некомерційний пошуковик, що крім індексації наукових документів, розраховує також й наукометричні показники. На сайті проєкту не вказано з яких саме джерел exaly черпає інформацію, проте розробники стверджують, що база пошуковика містить інформацію про 103 мільйони наукових статей і алгоритми аналізують PDF-файли, щоб індексувати текст та витягувати посилання.
В Learned Publishing з'явилася робота про публікації українських авторів у виданнях, що припинили індексуватися в Scopus. Nihil novi sub sole. За період 2011-2020 років у 17 українських установ у виключених зі Scopus виданнях назбиралося понад 20% робіт від загальної кількості їхніх публікацій. Тези конференцій у виключених виданнях цитувалися частіше, ніж статті й навіть огляди. У двох українських університетів цитування робіт у виключених зі Scopus виданнях втричі перевищує середню кількість цитувань робіт у тому ж році та в тій же предметній галузі, а у 12 університетів на одну роботу у виключеному зі Scopus виданні в середньому припадає 4 цитування!
