skip to main |
skip to sidebar
Любителі дешевих сенсацій на «NGO.DONETSK.UA» змайстрували матеріал з феєричною назвою «Донецькі бібліотекарі не вміють користуватися комп`ютерами». У самій статті нічого не сказано про негаразди донецьких колег з приборканням ЕОМів. Просто в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Крупської відбудеться відкриття Регіонального тренінгового центру за програмою «Бібліоміст». Можливо сайт бібліотеки, віртуальну довідку, електронний каталог… зроблено руками журналістів цього видання? А можливо матеріал редакторам видався надто сухим і вирішено було прикрасити такою ось божевільною назвою? Як на мене – це дуже схоже на наклеп з усіма наслідками.
Ельзевіровці погрожують випустити ряд новинок: об’єднати продукти на одній платформі (заповнив одне поле і вже проводиш «всеохоплюючий» пошук), різні штучки візуалізації ітп. Нічого такого надзвичайно нового, щоб ми ще не бачили у самого Elsevier, чи їхніх конкурентів і звісно всі ці новинки будуть доступні не за просто так. Єдине, що справді інтригує, так це нова лінія інструментів для оцінки стану та перспектив науки SciVal. Про два інструменту з цього набору вже можна дізнатися більше...
До Дня Конституції України, журналісти «Радіо Свобода» вирішили дізнатися – Як дотримується держава одного з основних конституційних прав громадян України – права доступу до інформації? Місце дії – Донеччина. Окрім вже звичних скарг на погане фінансування, вичитав для себе 3 нові страшилки: 1) «...Відділи культури чи районні адміністрації забирають у бібліотек кошти, що їх ті заробили додатковими платними послугами. Ці органи ... мають «установку» – скорочувати бюджетне фінансування бібліотек на суми, які ті заробили за попередній рік...». 2) «Критична ситуація з доступом до безкоштовної книги склалась на селі. Через застарілість фондів місцева влада списує книжки». 3) «...Повна інформатизація бібліотек на селі як забезпечення одного з конституційних прав можлива лише через 20–25 років, наголошує урядовець у галузі культури».
Злісне питання 858: «В Крыму, Судаке ежегодно проходит библиотечный форум. Попасть туда не так легко, так как дорого для рядового библиотекаря. Такое впечатление, что туда едут только состоятельные «библиотекари», которые не прочь большее время отдохнуть на пляже…». Фахівці НАРБС вірно перепитують – а з чим хотів поїхати на конференцію автор питання»? і рекомендують ознайомитись з матеріалами конференції. Я ж запитую себе...
Eigenfactor - коефіцієнт важливості наукового журналу. У спосіб, що нагадує алгоритм Google PageRank, журнали оцінюються з точки зору кількості цитувань і при цьому цитування у журналах з високим рейтингом мають більшу вагу. Eiganfactor розраховується eigenfactor.org і є доступним безкоштовно. Його призначення – вказати ймовірність з якою журнал буде використовуватися середньостатистичним науковцем. З цікавинок: Дехто вважає айгенфактор більш стабільним, ніж імпакт-фактор. Іноді eiganfactor розраховують для окремих вчених, - це помилка, тому що навіть у престижних журналах, іноді публікують твори низької якості, або підробки.
.
.. Бібліотекар і його помічники, що видавали книги, вели свого рода цензуру і мені яко третьокласникові, доволі щуплого виду, не хотіли давати справжньої белетристики, давали щонайбільш півдитячу. Тому першого року я був засуджений читати Верна, Вальтера Скотта і Купера в перерібках для дітей, а що найвище Діккенса. Розуміється, се теж було інтересно, але не вдовольняло мене. Добувати книжки збоку не було дуже звідки. Я вже сказав, що літературні інтереси в нашій класі були розвинені дуже слабко. Згодом на поміч мені прийшов пізніший мій приятель Володя Ямпольський, що став приносити мені книжки з бібліотеки інтендантського округа, де белетристичний відділ (російський) був доволі порядний. Але під той час я собі готовив ближчий приступ до гімназіальної бібліотеки. Далі...
Якщо у вас є пропозиції з включення якогось видання до Scopus, то тисніть сюди і заповніть анкету. Вам ніби має прийти підтвердження, що заявку прийнято. З часом члени CSAB (до складу входять дослідники і бібліотекарі) розглянуть вашу заявку, виставлять бали і приймуть рішення. Ось тут можете ознайомитись з критеріями оцінювання (пункт 4.2). Заявки приймаються щорічно, кінцевий термін подачі – 1 вересня. Видання, яким пощастить пройти відбір, з’являться у Scopus вже з наступного року.
