skip to main |
skip to sidebar
Багато наукових журналів зараз переходять з традиційної передплатної моделі на рейки відкритого доступу. Така метаморфоза має свої pro et contra: зміна публікаційної моделі може вплинути на рішення авторів подавати свої статті до журналу (адже, за публікацію у відкритому журналі автор, як правило, повинен добряче заплатити), а покращення доступності статті може позитивно вплинути на її цитування (більше вчених зможе ознайомитись з повним текстом роботи, а потім вони її згадають у своїх статтях). Група дослідників вирішила перевірити, що насправді відбувається з такими трансформованими журналами і проаналізували 171 журнал з Web of Science, які навернулись у відкритий доступ.
У пошуковику Crossref Metadata Search з’явився новий інструмент Link References, який буде особливо корисним для спеціалістів, що відповідають за створення якісних та повних метаданих. Відкриваємо Link References, вставляємо список використаної літератури у поле, натискаємо велику зелену кнопку Match to DOIs і інструмент спробує автоматично відшукати коректний ідентифікатор DOI для кожної позиції. Інструмент не розуміє нумерації посилань, але працює з різними бібліографічними стилями, тому жодні гости та дсту не зможуть завадити вашому улюбленому журналу отримати якісну пристатейку з DOI.
З’явилась нова цікава Гельсінська ініціатива щодо підтримки багатомовності в науковій комунікації, автори якої рекомендують політикам, керівникам, університетам, науковим установам, фондам, бібліотекам та вченим цінувати науковців поширюють результати наукових досліджень поза академічним товариством, забезпечувати рівний доступ до знань різними мовами, захищати національні інфраструктури, що публікують регіонально значущі дослідження, підтримувати мовне різноманіття в оцінці наукової діяльності та фінансуванні досліджень.
Ролан Барт нервово палить в стороні, але рано чи пізно це мало статися. Видавництво Springer Nature опублікувало свою першу книгу, яку згенерувала машина. Springer Nature разом з дослідниками Франкфуртського університету розробило алгоритм Beta Writer, що працює з рецензованим контентом платформи SpringerLink, кластеризує інформацію, упорядковує її в глави і розділи, створює стислі резюме та списки використаної літератури. Написана комп’ютером електронна книга містить огляд найновіших досліджень про літій-іонні акумулятори і вільно доступна для завантаження на SpringerLink. Компанія вже заявила, що планує розширити цей пілотний проект і на інші предметні області.
Практика розкриття імен рецензентів у наукових книгах – це звичайна практика в країнах Центральної та Східної Європи. Ми це сприймаємо як даність і часто навіть не замислюємось, що не весь науковий світ живе за такими ж канонами. Так, наприклад, у Європі та США не вказують імен рецензентів, а в Фінляндії та Фландрії на державному рівні використовують спеціальну етикетку peer-review label – прізвища рецензентів приховано, але це лого свідчить, що видавець провів рецензування роботи. У PLoS One з’явились результати цікавого дослідження, в якому автори спробували перевірити, чи польська практика розкриття імен рецензентів на обкладинках наукових монографій виконує функції peer-review label, і чи можна її використовувати в якості критерію оцінки наукових публікацій.
З настанням весни розквітла й проектна творчість МОН. Слідом за проектом наказу «Про опублікування результатів дисертацій…» МОН запропонувало для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань, затвердженого наказом МОН від 15 січня 2018 року № 32». Переконаний, що чинний Порядок – поки найкращий у нашій історії, тому дуже не хочеться, щоб його поламали. У пропозиціях не прибрали нонсенсе SENSE, але згадали про видання, що містять державну таємницю, дозволи виключеним виданням повертатися у Перелік ітд. Але є три пропозиції, які видаються мені доволі небезпечними для розвитку українських наукових видань.
Замучила мене та частина одарованих українських економістів, які репетують і ширять байки, що публікація наукової статті коштує страшних грошей, а публікація статті в журналах, що представлені в Scopus або Web of Science Core Collection коштує дуже страшних грошей. Давайте на конкретних прикладах покажемо маленьким аспірантам, яким не пощастило з науковим керівником, як завиграшки знайти наукові журнали публікація в яких абсолютно безкоштовна.
