Хто використовує #icanhazPDF?

В арсеналі сучасних науковців є такий неетичний і копірайтопорушницький хештег, як #icanhazPDF – вказуєте у твіті DOI статті, свій мейл, кріпите даний хештег і чекаєте, коли вам на скриньку надішлють потрібний науковий документ. З власного досвіду скажу, що спрацьовує хештег через раз, або й ще рідше. Керолін Кефрі Гарднер та Габріель Гарднер за допомогою Tweet Archivist відібрали 1238 твітів з #icanhazPDF за квітень-серпень 2014-го і спробували проаналізували використання цього хештегу в світі. 

SciDetect: ловець фейкових текстів

Компанія Springer спільно з Університетом Жозефа Фур'є розробила програму з відкритим вихідним кодом SciDetect, що дозволяє виявляти текст, який було створено за допомогою комп'ютерної програми SciGen та інших генераторів псевдонаукових робіт (таких як Mathgen, чи Physgen). SciDetect сканує .XML та .PDF файли і може аналізувати як цілий документ, так і окремі його частини. Не знаю, чому раптом вирішили спростити життя виданням у яких проблеми з рецензуванням? У будь-якому випадку, з хрестоматійним кириличним тестом SciDetect не впорається, а тому більшість наших видавців продовжуватиме вимагати мільйон рекомендацій для підстраховки.

Програма підтримки журналів НАН України

На нещодавній конференції #SCDA15, довідався з доповіді академіка Ярослава Яцківа, що вже багато років поспіль Видавничий дім «Академперіодика» виконує Програму підтримки журналів Національної академії наук України. Дана програма ініційована Науково-видавничою радою НАНУ задля, увага! – підтримки високого рейтингу вітчизняних публiкацiй у свiтi. Спершу така «підтримка високого рейтингу» здійснювалась виключно шляхом тиражування, але тепер підтримка включає ще й виготовлення шаблонів та оригінал-макетів, редагування текстів статей і виготовлення частини тиражу, що призначена для безкоштовного розповсюдження.

Реєстр репозитаріїв re3data.org

Сьогодні все більше наукових установ та організацій підтримують власні електронні репозитрії. Вимоги до функціоналу електронних архівів різняться від галузі до галузі, відповідно, науковцям інколи складно визначити який саме репозитарій найкраще відповідатиме їхнім потребам. Порятувати розгублених науковців повинен мультидисциплінарний реєстр re3data.org, що дозволяє легко ідентифікувати репозитарії, визначити їх функціональні можливості та ступінь відкритості. Кожен зареєстрований архів отримує набір інформативних іконок, що неабияк спрощує життя дослідникам. 

Нова адреса блоґу – бібліотекар.укр

Втомився від blogspotівського домену і придбав для блоґу нову адресу, яку просто неможливо не запам’ятати. Відтепер вводите в браузері бібліотекар.укр і потрапляєте на мою сторінку. Стара адреса блоґу panbibliotekar.blogspot.com також справно працює, тому, яку б адресу ви не обрали, не промахнетесь! переглядач доправить на потрібну сторінку.

Більше двох не збиратись, або В мене знов задзвонив телефон

Тема збочень редакційних політик вітчизняних «наукових» видань виявилась надзвичайно багатою на приклади. Ні для кого не є таємницею, що більшість наукових робіт нині пишеться у співавторстві. Станом на березень 2015 р. рекордсменом за кількістю співавторів є стаття «Observation of a new particle in the search for the Standard Model Higgs boson with the ATLAS detector at the LHC», до публікації якої долучився аж 3171 автор! Однак, деякі редакції вітчизняних «наукових» видань триматись осторонь світових тенденцій та здорового глузду і у вимогах до написання статей вказують "не більше двох авторів". 

Creative Commons українською

Бажаєте поділитись власними творами, але не знаєте як грамотно це зробити? Ліцензії Creative Commons пропонують гнучкий та справедливий підхід до використання об’єктів авторського права у цифровому середовищі. Вони дозволяють авторам та іншим суб’єктам авторських прав самостійно визначати засади подальшого використання їхніх творів, захищають їх від несанкціонованого використання, і створюють легальне середовище для вільного обміну контентом. Нарешті з’явилась офіційна локалізація і ліцензії Creative Commons защебетали українською, тому саме час розпочати використовувати версію 4.0, що діє по всьому світу і добре служить як фізичним особам, так і організаціям. 

Чому б не змінити тему дисертації?

У «Бібліотечному віснику» з’явилась квола стаття молодшого наукового співробітника НБУВ Максима Грета про особливості рекламування бібліотечних послуг у блоґосфері. Автор алогічно навпомацки обрав кілька моїх старих постів, хибно їх зрозумів (чи взагалі не читав), однак цю дивну спробу аналізу чомусь пропустила редакція авторитетного вітчизняного видання! Давайте ж процитую, які особливості рекламування вдалось віднайти молодшому науковому співробітнику у моєму блозі: 

Національний портал відкритих даних

Верховна Рада прийняла в першому читанні Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних, який передбачає створення єдиного Національного порталу відкритих даних. Користувач має право вільно, безстроково та безоплатно використовувати відкриті дані, тому за умови стрімкого розвитку та наповнення бази проекту, портал повинен стати незамінним джерелом інформації для дослідників та управлінців. 

Ти б ще Леніна згадав?

Молоді аспіранти підказали ще одну чудну вигадку українських «наукових» видань – деякі редакції вимагають від авторів вказувати у списку використаної літератури не більше 10, 8, 5 джерел... Спробуйте запитати в Google про «список літератури не більше» і в результатах отримаєте силу-силенну прикладів вимог до написання статей у вітчизняні журнали та збірники зі суворим лімітом на кількість використаних джерел. Звідкіля така любов до куцих бібліографічних списків? Підозрюю, що таким нехитрим і безцеремонним способом редакції намагаються зменшити собівартість друку своїх видань, що безумовно видає їх непересічну наукову цінність.

Як боротися з плагіатом?

За моєї пам'яті всі очільники Міносвіти корчили з себе нещадних борців з плагіатом. Вакарчук боровся, Табачник боровся, Квіт бореться… а редактори українських «наукових» журналів преспокійно писали і пишуть, що за все на світі відповідають самі автори. Увесь тиждень провів за вивченням правил оформлення та подачі статей у різні іноземні бібліотекознавчі рецензовані журнали. Не повірите, але жодна з редакцій не обіцяє пекельних мук за факт плагіату! Як правило, просто застерігають, що надіслані роботи перевірятимуться на плагіат. Деякі редакції ще додатково попереджають, що за безсоромну спробу опублікувати якесь плагіатище можуть додати автора до свого «чорного списку». 

Найсміливіша фантазія Шеннона

У статті A Mathematical Theory of Communication Клод Шеннон вперше використав слово bit для позначення найменшої одиниці інформації. Влітку 1949 року Шеннон намалював вертикальну лінію і написав ступені числа 10 від 10⁰ до 10¹³. Він назвав це віссю «місткості зберігання бітів» і перерахував кілька речей про які можна було сказати, що вони зберігають інформацію. Так десятинне колесо, що використовувалось у настільних арифмометрах містило лише 3 біти інформації. На рівні 10 млн. біт Шеннон помістив товстезний науковий журнал Proceedings of the Institute of Radio Engineers, а на позначці 1 млрд. біт він розмістив Британську енциклопедію.

Бібліотечна сортувальна система

У міській бібліотеці новозеландського міста Данідін відбувся успішний запуск автоматизованої сортувальної системи – автомат перевіряє RFID-мітки і сортує книги відповідно до їх розміщення у приміщеннях бібліотеки. Щоранку працівники витрачали приблизно три години на сортування поверненої літератури, а тепер (сподіватимусь, що профспілка у місцевих бібліотекарів доволі потужна) з’явиться більше часу на інші важливі процеси. Сконструювала таке диво компанія FE Technologies, яка пропонує й багато інших науково-фантастичних машин для бібліотек.

Ірина Тихонкова: «Редколегія тільки з фахівців однієї країни – це шлях в нікуди»

Пощастило побувати на лекції Ірини Тихонкової – старшого наукового співробітника Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, керівника редакції одного з кращих українських журналів у галузі біології Biopolymers and Cell. Скористався можливістю, щоб вивідати таємницю, як видавати успішний науковий журнал в Україні. 

– Сьогодні я б виділив кілька умовних груп українських наукових журналів – ті які хочуть відповідати вимогам ДАК, журнали з SJR яким начхати на вимоги ДАК, журнали з SJR які не хочуть гнівити ДАК… До якої з груп належить Biopolymers and Cell? 

– Ми належимо до тих, які поважають ДАК, але не більше. Для нас головне, щоб у видання були читачі, а вони будуть тільки тоді, коли журнал друкує цікаві статті, які відповідають вимогам наукових публікацій. Для іноземних читачів не надто важливо, чи входить журнал до переліку ДАК.