Денис Соловяненко: «В Україні стало занадто багато Скопусу, але при цьому науки анітрохи не побільшало»

До вашої уваги перша частина інтерв'ю з Денисом Соловяненком, директором ТОВ «Видавнича служба УРАН», координатором відомих проектів «Наукова періодика України» і «Український індекс наукового цитування», автором статей-бестселерів «Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Scіence та ScіVerse Scopus» та «Бібліотека-2.0: концепція бібліотеки другого покоління». 

Socioindex: наукові журнали в соціальних мережах

Волонтерський проект Socioindex узявся укладати рейтинг наукових журналів України «за представленням у соціальних мережах». Поки у даному рейтингу представлено лише 14 назв видань, однак вже у березні нам варто побоюватися оновлення. Рейтинг має свою унікальну методологію підрахунку, що використовує простий, але своєрідний індекс впливу соціальних мереж. Головні індикатори оцінки – кількість користувачів, які вподобали сторінку (чи сторінки) журналу у Facebook, Twitter, ВКонтакті та Google+. Ось така недорога «альтметрика по-київськи». Не знаю, що саме показує цей рейтинг, але просто з цікавості поглянув би, скільки вподобайок мають сторінки топових наукових журналів. 

Що бібліотекам робити зі Sci-Hub?

Цікаві роздуми про «темну сторону» Sci-Hub з’явились на Caldera Publishing Solutions. Бібліотеки платять за доступ до електронних ресурсів видавництв. І бібліотекарі, і видавці потім зацікавлені отримати точну статистику використання передплачених ресурсів. Однак, тут на сцені з’являється Sci-Hub, що безкоштовно пропонує дослідникам доступ до мільйонів наукових статей і часто використовує для цього саме викрадені паролі бібліотек. Як наслідок – вчені не розуміють навіщо йти в бібліотеку якщо все можна отримати через Sci-Hub, видавці бачать, що їхні ресурси користуються шаленою популярністю, а бібліотеки, навпаки, упевнені, що ресурсами ніхто не користується, то ж відмовляються продовжувати передплату. Кожен дивиться у своє криве дзеркало, підозрює у нечесній грі інших і вдається до ірраціональних вчинків. 

Підтримай сторінку Пана на Facebook!

Після кількох років анонімності, модератори, можливо, найкращої мережі для домогосподарок, таки добралися до мого профілю і без зайвих попереджень видалили його. Звичайно, я читав правила Facebook, але все ніяк руки не доходили змінити профіль на сторінку. З другого боку, всі ці роки спокійно жив собі Пан Бібліотекар у Facebook, збирав тихенько коментарі та вподобайки, але замість кремлівських тролів браві модератори вирішили бомбанути саме його. Як би там не було, але багато моїх читачів звикли до Facebook-трансляції, тому перевантажу все наново. Прохання не кидати Пана у хвилину зажури, підтримати і вподобати оновлену сторінку! Попередні пости не зможу відновити, якщо вважаєте, що якийсь обов’язково повинен бути на фейсбук – напишіть мені.

Інтернет речей і його вплив на бібліотеки

Заінтригувала назва статі Брюса Месіса (Bruce Massis) у свіжому номері New Library World. Вже навіть було подумав, а чи не зайнятися серйозно IoT, щоб вивчитися на такого собі бібліотечного Мічіо Кайку і пророкувати, яких технологічних дивовиж варто очікувати в наших книгозбірнях вже у недалекому майбутньому. Однак, виявилось, що нічого конкретного про бібліотечний Internet of Things у статті немає, а все крутиться навколо питань безпеки та захисту персональних даних. «Інтернет речей» передбачає, що всі предмети побуту будуть оснащені вбудованими комп'ютерами та сенсорами, а відтак зможуть обробляти та обмінюватись інформацією і виконувати певні дії без втручання людини, як приклад, один із найвідоміших у світі українських стартапів Ecoisme. 

Reddit: минаючи перешкоди

Популярний соціальний сайт Reddit, на якому зареєстровані користувачі можуть вільно обмінюватися гіперпосиланнями, ніби й сам проситься, щоб його використали для світлих потреб наукової комунікації. Працює аналогічно, як #icanhazpdf. Якщо у вашій бібліотеці раптом забракло доступу до якоїсь бази даних – переходите у спеціальний reddit Scholar та створюєте відповідний пост (вказуєте якомога більше бібліографічних відомостей про документ, який хочете отримати + додаєте посилання на джерело). Не забувайте роздивлятись довкола, можливо, хтось вже просив цей документ, а також не лінуйтесь видаляти пости після того, як якась добра душа відгукнеться на ваш запит.

Наука України: доступ до знань

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ініціювала запуск нового корпоративного інформаційного порталу з претензійною назвою – «Наука України: доступ до знань», що покликаний популяризувати електронні бібліотечно-інформаційні ресурси наукових бібліотек України. Будь-яка з українських бібліотек може зареєструватися на порталі, отримати індивідуальну сиглу та самостійно надсилати додаткову інформацію про власні електронні наукові ресурси. Також, нам обіцяють, що інформаційні складові порталу будуть включати авторитетні файли, зокрема наукових установ та науковців України. Не зрозуміло, чи будуть вони відкриті для автоматичного запозичення в інші АБІСи, однак тішить вже сам факт, що в країні пам’ятають про авторитетні файли. 

Пошук журналу для публікації та нова соціальна мережа для науковців від Thomson Reuters

Завдяки діяльності консорціуму e-VERUM у багатьох установах країни з’явився доступ до Web of Science, то ж після довгої перерви не полінувавсь знову заглянути в EndNote. Виявилось, що до відомих функцій доброго старого бібліографічного менеджера додано чудову можливість пошуку оптимального журналу для публікації – обираєте вкладку Match і вводите Title та Abstract свого рукопису. Якщо укладати список літератури вам допомагав EndNote (а для чого ви використовуєте бібменеджер?!), то варто в References вказати відповідну групу. Натискаємо кнопку Find Journals та й отримуємо кілька варіантів журналів куди варто спробувати надіслати свій рукопис. 

Розвінчуємо міфи про науковців та соціальні мережі

Професор Марк Рід (Mark Reed) з Ньюкаслського університету люто розправився з чотирьома найбільшими міфами, які стримують жменьку науковців від активного використання соціальних медіа. Пропоную вам короткий вільний переказ цього трощення міфів. Від себе ще додам, що аргументи щодо недоторканості персональних даних науковців не видаються аж надто переконливими (мобільні додатки, і без світлин наших сніданків, збирають достатньо конфіденційних даних), однак науковцям не звикати повсюди вказувати своє ім’я, прізвище, місце роботи, конференції у яких містах відвідував ітд., тому для активних дослідників зона приватного може мати свої особливості. Отож, слово ньюкаслському професору…

MedPix: безкоштовні медичні зображення

Національна бібліотека США з медицини оголосила про запуск MedPix – відкритої онлайнової бази даних медичних зображень, що стане у пригоді лікарям, інтернам, студентам та медсестрам. Матеріали колекції MedPix організовано за категоріями захворювань, розташуванням хвороби (органи та системи організму) і за профілями пацієнтів. Більшість зображень відразу містить й підтверджений діагноз. Приватні особи та установи, також, можуть запропонувати свої зображення для MedPix, які неодмінно буде захищено авторським правом. Для роботи з базою не потрібно жодного додаткового програмного забезпечення, вмикаєте веб-браузер і поїхали.

Забагато грошей на українську книгу?

Знаєте анекдот – У Мінкульті думають, що подарувати начальнику на день народження: – Давай подаруємо книгу. – Ні, книга у нього вже є. Мабуть, усі українські ЗМІ вже встигли написати сенсаційну новину – «Міністр культури побоюється, що на українські книжки виділили забагато грошей»! В’ячеслав Кириленко й справді заявив (6:40), що на закупівлю україномовних книжок для бібліотек «…в 2016-му буде виділено 42 млн.! Але я побоююся ситуації, що навіть вся ця сума може бути не вичерпана. Може, навіть немає такої кількості назв книжок, такої номенклатури книжок, яку бібліотекарі хотіли би закупити». 

Міську, вважай!, або Дивись в домен

Крім логічних способів виведення псевдо-наукових журналів на чисту воду, повинні ще існувати й суто технічні методи. Гадаю, до таких можна віднести процес перевірки інформації про власника домену веб-сайту журналу. Потрібних безкоштовних онлайн-програм знайдеться достатньо, то ж давайте спробуємо когось перевірити! Щоб зайвий раз не згадувати шахраїв, візьмемо відомий Science. Вводимо sciencemag.org і дізнаємось, що домен зареєстровано ще у далекому 1996 році Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Все сходиться – можна публікуватись.