Наші у Вікіпедії
Заглянув у «Вікіпедію» – Категорія: Бібліотеки України. Приблизно на 80% - знайомі всі обличчя. Звісно, писати статтю у «Вікіпедію» це справа добровільна, і присутність/відсутність у «вільній енциклопедії» ще ні про що не говорить. Але це вже дуже подібне на закономірність: незважаючи на гори списаної літератури – бібліотеки, які використовують Мережу у своїй роботі, можна побачити і там, і там, і там... Бібліотек амережевих не видно ніде. Схоже на «Дванадцять стільців»: «Ми бачимо, що блондин грає добре, а брюнет грає кепсько. І ніякі лекції не змінять цього співвідношення сил...».
День книги й авторського права
Сьогодні, шановне бібліотечне товариство, Всесвітній день книги й авторського права. Ця шкідлива звичка народилася у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. У цей день мас-медіа радо напишуть про проблеми бібліотек, про негідників-піратів, про неавторитетність читанням серед підлітків, запишуть усі зойки і кольки українських видавців… А що далі? Нагадує мені це свято день народження якогось пенсіонера: у цей день всі йому мило посміхаються, а на завтра скажуть, що його звільнено.
Іван Драч про проблему читання
- Проблема читання в Україні - надзвичайно важлива. Ми ж дивимося, як її вирішують наші сусіди, ті ж поляки чи росіяни. Прийшов Путін, запросив письменників, видавців, походив біля них - прийняли рішення. У нас же борються весь час за демократію. А коли доходить до реальних речей, то це важко... (звідси).
Пригадаймо, що після розгону та арештів українських дисидентів радянським режимом, Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з дисидентами, після чого стосунки Драча і офіційної влади суттєво покращились. Мабуть, саме відтоді цей дядько без вказівки важдя не може ні писати, ні читати.
Просто геніальний логотип
Потрапив мені на очі логотип The State Library of South Australia. Знайшов його, щоправда, способом банального гуглення, на сайті цього лого не бачу, але зацініть саму ідею. Це вам не сова, не книжка, не диск, не все це разом узяте... Це слід. Відбиток людської ноги. Конгеніально! Слід в історії, прагнення нових відкриттів, пізнати невідоме, ступити туди де ще ніхто не бував, слід людини на Місяці, слід який знайшов Робінзон... Що може бути кращим символом для бібліотеки?
Чи були ви горді за свою бібліотеку?
Часто дістається мені у коментарях на горіхи за моє злісне критиканство. Тому, колеги, вирішив сьогоднішній «допис-опитування» зробити виключно позитивним і пухнастим. Напишіть, please, мені в коменти – коли вам розпирало груди від гордості за свою бібліотеку? Можливо, це був запуск якогось мега-крутого проекту, а можливо дрібничка, яку ніхто крім вас і не помітив... Ділімось! і гордість ваша стане вдвічі більша.
