Ідеї академіка Павлова в бібліотечній справі

Алексей: Не забувайте, що більшості співробітників бібліотеки далеко за 40, якщо не сказати більше. У них у голові зовсім не семінари з підвищення грамотності. На жаль. Не допомагають не те що семінари, а спеціалізовані курси (платні звичайно ж), які проводять співробітники УФД.

amik написав: Як варіант (ДУЖЕ поганий і неправильний! - Можливо тимчасовий, поки не відвикнуть) можу запропонувати прибрати право UPDATE на стовпець invent_book.cur_no для PUBLIC і дати його тільки тим співробітникам, хто працює з додаванням «номерних» <...>

Нас цитують 2009

Ще влітку мені здавалось випадковістю, те що Ісландія випереджає Україну в рейтингу країн SCImago (за h-індексом). Шкода, але за показниками 2009-го Україна не наздогнала Ісландію (яка до того ж обігнала Словаччину) і ми далі залишились на 42 місці. За кількістю документів ми 37-мі, за кількістю процитованих 36-ті… але нас підводить кількість цитувань, крім того у 2009 зросла кількість нецитованих документів. 

«Хвороба витрат» Баумоля і Боуена

Вільям Баумоль у 1966 році спільно з Вільямом Боуеном опублікував роботу «Театральне мистецтво: економічна дилема» (Baumol W., Bowen W. Performing Arts: The Economic Dilemma). Баумоль і Боуен спробували описати різні питання діяльності та фінансового стану організацій, пов'язаних з театральним мистецтвом: від відвідуваності концертів до цін у Metropolitan opera. Автори показали, що найчастіше витрати таких організацій, значно перевищують їх доходи і цей розрив може бути компенсований лише за рахунок приватних і громадських пожертвувань.

Промоція серії книг про дітей, які вміють літати

Як прогодувати журнал відкритого доступу?

У попередній серії ми дізналися, що Open Access буває різним. В ідеалі усі журнали відкритого доступу можна розділити на платні (fee-based) і безплатні (no-fee). З платними зрозуміло – автор сам (або хтось від його імені) сплачує за публікацію. Така модель дуже поширена в Україні, хоча підозрюю, що самі автори, видавці можуть і не здогадуватись же вони опен аксезисти.

Безплатні не рухають авторів і шукають інші, внутрішні та зовнішні джерела фінансування: субсидії, реклама, партнерство, членські внески, гібридність (щось платне, а щось не дуже), ендавмент (людською мовою – пожертви не фізичним особам), волонтери, додаткові платні послуги... Зупинюсь лише на рекламі.

Електронна бібліотека Яценюка

Пишуть: Депутат А. Яценюк попросив міністра закордонних справ К. Грищенка посприяти наданню йому дозволу на створення електронної бібліотеки української літератури при Національному культурному центрі України в Москві. Керівництво МЗС доручило посольству України в Росії опрацювати практичні механізми реалізації цього проекту. Справа благородна і пахне піаром. Не впадаючи в детальні пояснення – у РФ є Інтернет, а Україні теж би здались «вогнища популяризації класичної та сучасної української літератури». Однак, в Росії є ситуація навколо Бібліотеки української літератури в Москві, а в Україні – Яценюк, який любить нагадати про себе.

Рукавиці для бібліотекарів

Усі ви добре знаєте, а дирекція здогадується, що працювати з особливо брудним, старим, запиленим etc. фондом краще не голими руками. На яскравих заморських фотографіях одягнутий в строгий костюмчик бібліотекар у сніжно-білих шовкових рукавичках тримає в руках інкунабулу... Дешеві понти для туристів, ганчірки – після 5 хв. роботи.

Які ж рукавиці використовувати? З власного досвіду: у рукавицях для городу – втрачається відчуття дотику, тендітні сторінки важко перегортати. У хірургічних – швидко пріє рука, тальк допомагає, проте ненадовго.

???