skip to main |
skip to sidebar
Старий баян і скоріш за все вигадка, але під празнічєк – самий раз. Гі де Мопассан писав своєму другу: «Ніколи не зв'язуйся з курсистками. Вони цілими днями просиджують у бібліотеках і при цьому плідні, як кролиці». Кілька років тому, соціологи з університету шведського міста Упсала досліджували вплив професії жінки на її плодючість. Виявилося, що найчастіше народжують жінки, які працюють у бібліотеках. Все це через книжковий пил. При довгому зберіганні на старих і запорошених книгах починає рости мікроскопічний грибок, який виділяє в повітря спори, що містять біологічно активну речовину, на яку жіночий організм часто реагує так само як на естроген.
Ю.Ділевко і Л.Готліб дослідили 123 некрологи бібліотекарів, які були опубліковані в The New York Times з 1977 по 2002 р. Хоча професія бібліотекар вважається «жіночою» 63,4% некрологів присвячено чоловікам. Також, незважаючи на те, що у США найбільше публічних і шкільних бібліотек, 40,7% некрологів стосувались університетських бібліотекарів, тоді як публічних – лише 18,7%. Ще 56,1% займали керівні посади, а 50,4% мали публікації (звідси).
Порівняно з минулим роком дуже не багатьом бібліотекам України вдалось покращити вебометричні показники своїх сайтів. Дивіться рейтинг. Цікавішим за показник «нуль» є список «Республіканські та обласні універсальні наукові бібліотеки». Подивіться, порахуйте, пригадайте адмінподіл... Опс! Бракує... Нехай живе веб, органон наукової комунікації? А спробуйте запитайте в безсайтченків – «Товаріщі, універсальні науковці, а ви часом не ох...?». Очі видряпають)
Едуард Сукіасян: «Всі ми знаємо: у нас не йдуть. Залишаються, працюють, без особливої любови до бібліотеки і її читачів, з часом виробляється звичка працювати абияк (про яку ініціативу може бути мова!), навіть нелюбов до читачів («Щойно привела фонд до ладу! Прибігли, хапають тут і там, дивитись гидко!»). Ми винні: ці люди по суті – чужі для бібліотеки, не лише продовжують працювати, їм за це платять, ще й премії отримують».
Замдиректор бібліотеки ДУ ВШЕ з питань керування електронними ресурсами В.Післяков: «...Не всі університети користуються електронними базами даних. Причому часом це швидше небажання або невміння організувати передплату, а не відсутність фінансів. Це добре стало видно, коли стартували програми державного фінансування доступу до зарубіжних електронних ресурсів, і досить було докласти організаційних зусиль (призначити відповідального, поінформувати студентів і викладачів про появу нової бази даних, про правила роботи з нею і т.д.), а не оплачувати підписку з кишені вузу. Виявилося, і в цьому випадку не всі скористалися такою можливістю, а деякі вузи, навіть підключившись, показали нульове використання баз» (звідси).
