skip to main |
skip to sidebar
Маша Гессен: «Цілком можна було б робити журнал, побудований виключно на перекладах статей, які вийшли навіть десять років тому і видавати російської аудиторії за щось нове – це наша гнітюча реальність. Нам хочеться робити такий журнал, який, з одного боку, дійсно заповнить лакуни, що з'явилися в російськомовному просторі за останні дев'яносто років (з тих пір, як перестала регулярно надходити інформація з-за кордону), а з іншого боку – робити журнал, який цікавий людям, здатним читати англійською, французькою, німецькою».
По самі вінця драматична оповідка від журналістів ЗІКу: «Кілька людей у військовій формі перекидають стопки книг з рук в руки, і вантажать у автомобіль. Книги XVIII-XIX століття буквально літають по вулиці, з них випадають сторінки, які абияк вкладають назад, не завжди хлопцям вдається зловити «подачу» і книги просто падають на землю. Журналіста здивувало таке необережне ставлення до національного надбання, відтак, вона почала знімати на відео, те, як поводяться з історичною спадщиною…».
Владімір Шамаєв: «Теперішній РЖ, на жаль, жалюгідна подоба колишнього, в якому можна було прочитати якісні реферати свіжих робіт з іноземних наукових журналів. Де тепер той РЖ? Від нього залишилася тільки обкладинка, і та білого кольору, а не колишнього, ностальгічного сіро-синього. Він видавався за технологією високого друку, читався легко і давав доволі повну картину стану науки.
Загадковий вміст веб-сторінки Наукометричні бази даних від срібного призера конкурсу бібсайтів НБ НПУ імені М.П.Драгоманова. Ну добре, ще реферативну ІNSPEC можна було якось ненароком притулити... але ж не сайт асоціації?!!
Міхаліс Ґеролімус (Michalis Gerolimos) з Олександрійського технологічного університету дослідив 20 facebook-сторінок американських наукових бібліотек. Проаналізувавши коментарі та лайки пан Ґеролімус дійшов до висновку, що Facebook нікудишній інструмент маркетингу для академічних бібліотек: зворотнього зв’язку – дзуськи, а ті рідкісні коментарі, лайки які є – переважно від колег, родичів...
Нарешті Google Scholar Citations доступний для усіх бажаючих. Простенька 3-ох крокова реєстрація, елементарне керування сторінкою... Найбільше моє розчарування – до профілю можна додавати лише проіндексовані в Google Scholar публікації. Якщо ви не знайшли увесь свій самоархівований доробок підчас 2-го кроку реєстрації, у низу сторінки профілю побачите Actions, тицяємо – промовистий випадаючий список Add, Export, Merge... За допомогою Add проводимо пошук ще раз. Немає?! Тоді залишається тиснути Add article manually (Додати статтю ручками), однак – це лише вписати бібопис, поля у якому можна було б вказати шлях до fulltext не знаходжу.
