Про типові норми часу

Радісніше стало на сайті нашого методичного центру для вузівських бібліотек. Сподіваюсь ще не раз заглядатиму, а сайт візьме собі за звичку бавити нас новою корисною інформацією. А поки, особливо для тих, хто має якесь відношення до бібліотек, але досі мордується над риторичним запитанням – Що роблять бібліотекарі?, пропоную поглянути на «Типові норми часу на основні процеси бібліотечної роботи».

Створення високого імпакт-фактора

Закон Гудхарта (Goodhart) попереджає: коли досягнення якогось показника стає метою, він перестає бути хорошим показником. Такий лейтмотив збірника праць з бібліометрії «Игра в цыфирь, или как теперь оценивают труд ученого». Спинюсь на статті Дугласа Арнольда і Крістіна Фаулера «Мерзенні цифри» (Douglas N. Arnold, Kristine K. Fowler. Nefarious Numbers) і переповім вам історію про подвиг професора Хе.

Бібліотекарі-експерти в MIT Libraries

Виявляється давні візії про сайт вузівської бібліотеки (наробити розділів згідно наукових напрямків і за кожним таким закріплювати бібліотекаря) справно матеріалізовано на сайті бібліотеки Массачусетського технологічного інституту. Клік на розділ Досліднику, вибираємо потрібну наукову дисципліну і опиняємось на сторінці, де ретельно підібрано тематичні ресурси і легко можна звернутися по допомогу до бібліотекаря-експерта.

Не «потрібні» проекти, а проекти «потрібних» людей

Вячеслав Хаврусь: «Частка членів НАНУ в рейтингу Топ-100 науковців України, який регулярно оприлюднює Національна бібліотека ім. В.Вернадського на своєму веб-сайті, становить лише близько чверті. Система відбору в члени НАНУ нині фактично не працює, а справді успішні вчені можуть стати членами-кореспондентами чи академіками виключно за збігом сприятливих обставин під час кланових виборчих гендлів… Кожен кандидат у «безсмертні» підписав листа, згідно з яким він дозволяє розповсюджувати надану про себе інформацію. Чому б не розмістити на веб-сайті НАНУ повну інформацію щодо претендентів та обраних членів та щорічно оновлювати її звітами про діяльність членів НАНУ?».

Не забудьте пом'янути, або Беззаперечний доказ переваги вітчизняної видавкультури

Незважаючи на певні недоліки, імпакт-фактори продовжують слугувати мірилом наукової якості журналів. Шустрі редактори тиснуть на авторів, примушуючи додавати у статті  потрібні цитування. Згідно результатів дослідження Алена Вілхайта і Еріка Фонга (Allen W. Wilhite & Eric A. Fong «Coercive Citation in Academic Publishing»), хоча автори і засуджують таку практику примусового цитування, та все-таки більшість зізнається - якщо попросять, то додаватимуть. А от у нас — хочеш на пошукову систему посилайся, хочеш на «Красний бібліотєкарь»... ніхто тобі поганого слова не скаже.

Бог, шлунок і дзеркало

Ґріґорій Тарасєвіч: «Інститути та університети надсилають новини приблизно такого змісту: вчора відбулася конференція присвячена пам'яті великого вченого Сєви Пупкіна. Наступна новина: грант імені Володимира Володимировича Путіна надано 5 нашим студентам. І про що мені, вибачте, писати?.. Зайдіть на сайт МГУ, РАН, будь-якого іншого інституту, чи університету. Ви побачите про конференцію, про ювілей і про вихід нової збірки, датованої чомусь 2008 роком».

Сергій Жадан: Міністерства потрібно розформувати, а приміщення віддати під гуртожитки

– А що особисто ти змінив би?
– Ну, скажімо, я би продав кілька приватних літаків та гелікоптерів, і суттєво поповнив би запаси українських бібліотек. Бо те, що робиться з бібліотеками в країні – це сором і жебрацтво. Вже один стан бібліотечних фондів викликає сумніви в адекватності всієї цієї державної надбудови.