skip to main |
skip to sidebar
Британська бібліотека та дослідницький центр Tiltfactor представили інноваційний спосіб залучення користувачів до дослідження та опрацювання цифрової колекції бібліотеки. У грудні минулого року понад мільйон зображень було розміщено на Flickr і тепер фахівці British Library сподіваються, що запуск онлайн-гри Ships Tag допоможе покращити якість метаданих цих документів. Ось така дивовижна можливість для Інтернет-гравців внести свою лепту в організацію величезної онлайн-колекції.
На сайті Книжкової палати України сказано, що «…уніфікація бібліографічного запису у відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів забезпечує сумісність бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, полегшує процеси розуміння та обміну інформацією і є необхідною умовою інтеграції до світового інформаційного товариства». Для уніфікації бібзаписів у нас використовується стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 – розроблений росіянами і гармонізований з вимогами ISBD. Цілком можливо, що стандарт дійсно сприяє обміну результатами каталогізації з Киргизією, Таджикистаном, Туркменістаном і з рештою країн, де його було прийнято, однак на етапі входження до справді світового, а не лише пострадянського, інформаційного товариства, виникають певні труднощі.
Менеджер бібліографії Papers (для Mac OS X та Windows) вміє робити все те, що й повинен вміти якісний менеджер: гарантує легке управління бібліографічними даними і підтримку бібліотеки документів, синхронізація бібліотеки через Dropbox між різними пристроями, надає єдиний інтерфейс пошуку документів, забезпечує редагування метаданих, створення приміток, читання з екрану, імпорт та експорт даних… Програма не безкоштовна – цілих € 59, але доступна пробна 30-денна версія.
Давно минули ті часи, коли бібліотекарі не знали де притулити свої документи в figshare. Тепер ми маємо свою власну категорію – Library and Information Studies. Хоча кількість бібліотекознавчих депозитів зростає не так стрімко, як у інших популярних наукових дисциплінах, однак види самоархівованих документів далеко не обмежуються звичними презентаціями та препринтами, а набори первісних експериментальних даних становлять значний відсоток від усіх представлених документів.
Джона Лерер: Наприкінці 1980-х років психолог Пол Андреасен провів простий експеримент зі студентами бізнес-школи MIT. Спочатку Андреасен запропонував кожному студенту обрати собі портфель акцій. Потім він розділив студентів на дві групи. Перша група могла бачити тільки зміни цін на їхні акції. Вони не знали, чому вартість акцій росла або падала, і повинні були приймати рішення щодо того, продавати акції чи ні, опираючись лише на вкрай обмежений обсяг інформації. Другій групі, навпаки, був наданий доступ до безперервного потоку фінансових даних. Вони могли дивитися канал CNBC, читати Wall Street Journal і звертатися до експертів за консультаціями з приводу останніх тенденцій ринку. Так яка з груп впоралася із завданням краще?
Коли нам розповідають про неймовірний Twitter, то звучить все дуже просто – кілька твітів здатні змінити світ. Хтось зі слухачів відразу ж запалюється прикладом героїв Арабської весни, або спокушається кетіперрівською кількістю фоловерів, і біжить створювати власний акаунт. Однак, середньостатистичний користувач-скептик знає, що у Твіттері, окрім всього, на нас чекає купа полишених акаунтів, млявих твіттерян, ботів… а з часом тотальна більшість запідозрить, що без його твітів світ би не став гіршим. Ми про це лише здогадувались, а от Джон Брунер математично довів, що, справді, більшість користувачів Twitter мають дуже мало послідовників, а зовсім невеличкий відсоток користувачів створюють більшу частину всіх повідомлень.
Челсі Бовлі та Майке Вандегріфт проаналізували на «відкритість» 111 бібліотекознавчих журналів і навіть запропонували нову метрику для оцінки відкритості видань – HOii Factor (How Open Is It). Як виявилось, значний відсоток нашої фахової література, як і раніше, належить та контролюється комерційними видавництвами. Серед цифр, що насторожують: 38% журналів вимагають повної передачі авторських прав, лише 33% відкритих журналів пропонують безкоштовну публікацію, 3,6% не мають чіткої політики щодо відкритого доступу, а політика 5,41% журналів залишається невідомою. Словом, усе як і в нас – поки бібліотекарі вимагають від інших наукових дисциплін свято дотримуватись принципів та стандартів Відкритого доступу, саме бібліотекознавство дуже далеке від ідеалів відкритості.
