skip to main |
skip to sidebar
Підозрюю, що це хтось з бібліотечного світу викрив шпигуна Чапая і вкотре продемонстрував всій країні нашу професійну інтелектуальну вищість. Але все-таки як же писати про бібліотеки?! Та ще й так, щоб було правдиво і водночас небезнадійно? Не усі журналісти вишукують у бібліотеках ласих на прохолоду дідусів. Трапляються і не скупі на парцеляції випадки журналістських звершень, що марно намагаються роздмухати палахкотливий вогник читацької довіри. Погляньмо на приклад від американських колег – «7 міфів про бібліотеки». Простенька побудова статті: дано перелік бібліоупереджень (у бібліотеках тихо, як на кладовищі, там нудно, там тільки книги, там може бути добре лише малечі, чи ботанам) і спростування біля кожного пункту (бібліотека у Квінсі відкрила танцювальний клас, а в Хартфорді бібліотека запрошує на джаз-концерт etc.).
Програма для читання електронних книг Adobe Digital Editions, від Adobe Systems, дозволяє комфортно читати електронні книги (PDF, XHTML, EPUB), а ще використовує формат ACSM для відправки даних активації на віддалений сервер та створення захищеної версії книги у форматі PDF, або EPUB. Тобто, завантаживши собі на комп’ютер файлик .acsm – ви, як правило, отримуєте доступ до е-книги лише на певний період. Програму можна б було рекламувати, як пречудовий варіант для побудови електронних бібліотек з функцією випозичання е-книг, але ні… Бібліотеки стоять на сторожі авторських прав, а тому за жодних обставин не читайте, як навічно зберігати acsm-файли.
Використовуючи спеціалізовані пошукові системи Google Scholar і Microsoft Academic Search, Мадіан Кабза та Клайд Лі Джайлс нарахували, що нині в Інтернет представлено приблизно 114 мільйонів англомовних наукових документів. При цьому, принаймні 27 млн. (24%) документів знаходяться у вільному доступі. Від галузі до галузі відсоток відкритих документів сильно різниться – від 12% до 50%, але, погодьтесь, 12% – це також дуже немало. Тому, якщо котрийсь бібліотекар скаже вам, що йому нічого запропонувати з якоїсь теми – не вірте! Бути такого не може.
Є такий російський ресурс Polpred.com Обзор СМИ. Ресурс майже з вічним тестовим доступом, оскільки перед закінченням тестового періоду адміністратори ресурсу неодмінно продовжують доступ. Не помічав, щоб ресурс користувався популярністю серед читачів, але «безкоштовно, то нехай собі буде». Ось так, рік за роком, на багатьох сайтах вузівських, наукових та національних бібліотек країни тихесенько собі жило оголошення про ресурс… і схоже про нього всі забули. Тим часом, з початком путінської агресії полпрєдівські акценти щодо подій в Україні керовано змінились, однак через забудькуватість наших адмінів – майданчики вітчизняних веб-сайтів продовжують служити рупорами кремлівської пропаганди. Натяк, гадаю, всі зрозуміли і далі ви вже самі впораєтесь?
Втратив чинність наказ Міністерства освіти і науки України №588 «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи». Міністерство дозволило вищим навчальним закладам самостійно визначати за якими підручниками та посібниками вчитимуться студенти. Рішення, як на мене, очікуване та правильне – навряд дядьки з міністерства завжди були в змозі адекватно оцінити реальні потреби навчального процесу, а перспектива захмарних тиражів – створювала додаткові спокуси. З іншого боку, хто знає, що там вчені ради наухвалюють до друку? Словом, цікаво, чи дана ініціатива вплине якось на обертаність фондів, і чи перестануть нарешті рости шлейфи незатребуваної літератури?
Цікавих прикладів використання унікальних ідентифікаторів авторів-науковців ORCID стало на один більше. З’явився плагін для WordPress, що дозволяє авторам пов’язати свої ORCID з власним профілем. Після такої прив’язки ідентифікатор автоматично відображатиметься у коментарях автора. Це чудова новина, насамперед, для читачів наукових блогів – тепер можна легко перейти за посиланням-ідентифікатором і отримати інформацію про компетентність того, чи іншого коментатора.
Міністр освіти Сергій Квіт усіх потішив розповіддю про жіночі колготки, а от бібліотекарів дещо засмутив: «Є така доплата – 20% для вчителів і бібліотекарів. Вона до кінця року буде виплачуватися не в повному обсязі, а в межах фонду заробітної платні, «до 20 %». Коштів не вистачає, і якщо виплачувати по 20% – може трапитися так, що в листопаді чи в грудні не буде чим платити зарплатню». Невідомо, чи йдеться про якусь іншу надбавку, чи все про ту ж багатостраждальну «за особливі умови»? Відтак, вимальовується нерайдужна перспектива – не те що +50%, а й +20% можемо не отримати.
