skip to main |
skip to sidebar
Вільно доступна бібліографічна база даних з комп’ютерних наук DBLP індексує понад 2,8 млн. публікацій більш як 1,4 млн. авторів. Користувачам доступні функції розширеного пошуку, експорту високоякісних записів у форматах BibTeX, RIS, RDF, XML, а також прикручено кнопки для продовження пошуку документів у Google, Google Scholar, MS Academic Search та в дискусійному форумі PubZone. За умов дотримання стандартів, усі охочі можуть запропонувати документи для включення у DBLP.
Міносвіти запропонувало на громадське обговорення проект Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, у якому, порівняно з усіма попередніми проектами, найграмотніше та найпрозоріше прописані наукометричні вимоги. Отож, окрім усіляких інших чеснот, від претендентів на високі звання професора, доцента та старшого дослідника пропонують вимагати певну кількість публікацій …у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus…
Все ніяк руки не доходили подякувати творцям нового дизайну Directory of Open Access Journals. Раніше був реєстр, як реєстр – натискаєш на назви категорій та підкатегорій і переглядаєш журнали. Тепер у Реєстрі журналів відкритого доступу реалізовано миттєвий пошук по вмісту журналів і кинувшись на розшуки видань своєї галузі (відразу через Search/Subject) ризикуємо безнадійно заблукати. Тому, потрібно спершу вказати, що нас цікавлять виключно журнали (Journals vs. Articles), а тоді вже за допомогою Subject вийти на істинну кількість назв.
Феодосійський міський суд притягнув до відповідальності бібліотекарку за зберігання брошури Василя Марочка. Як відомо, заборони неабияк живлять популярність, тому кожен поридний український бібліотекар мав би подбати, щоб монографія пана Марочка «Голодомор 1932–1933 рр.» увійшла у всі читацькі топи. Знайшов книгу на сторінках Електронного архіву Голодомору в Україні 1932–1933 років – рішення окупаційного суду давно вже винесено, а лічильник досі показує лише 9 завантажень.
Бібліотеки Мічиганського та Оксфордського університетів, спільно з компанією ProQuest, виклали у відкритий доступ понад 25000 англійських стародруків (1473-1700). В онлайн-колекції Early English Books представлено тексти перших друкованих видань Шекспіра, Чосера, Мільтона та багатьох інших менш відомих письменників. Мене не цікавить історія англійської літератури, однак проект має свою особливість – усі книги транскрибувалися вручну і у відкритий доступ потрапили не скани сторінок, а самі лише тексти.
Прочитавши у нібито науковому журналі Світ соціальних комунікацій феєричне – Редакція журналу не несе відповідальність за достовірність посилань і не завжди поділяє точку зору авторів. Орфографія, синтаксис та пунткуація у поданих матеріалах – авторські, відразу був вирішив, що натрапив на щось унікальне. Однак, здійснив кілька елементарних пошукових запитів (наприклад, задайте в Google "відповідальність несуть автори") і упевнився, що це просто якась пошесть! Зверху люди пишуть науковий журнал, а трохи нижче товстенькими буквами попереджають, що нізащо не відповідають! І згаданий журнал ССК – це ще тільки квіточки!
Реєстр унікальних ідентифікаторів науковців ORCID віднедавна пропонує користувачам згенерувати qr-код для свого айді натиснувши на посилання Get a QR Code for your iD. Сумнівно, щоб хтось з науковців не вмів самотужки створювати qr-коди, однак якщо таки вирішите випробувати нову послугу, то через кілька кліків опинитесь у Інтернет-магазині, де за пару доларів можна відразу замовити стікери зі своїм кодом.
