skip to main |
skip to sidebar
Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк долучився до національного наукометричного бурлеску. У Мережі з’явилась Постанова Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.15 «Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту», у якій затверджено новий порядок присвоєння вчених звань. Відтепер, звання професора, доцента, чи старшого дослідника присвоюватимуть тим працівникам, «які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН». Далі ніхто не знає, які саме копернікуси вподобає наше Міносвіти, то ж теоретично кожна компанія з джефрібілівського «чорного списку» може натрусити собі ще трохи грошенят з українців.
У Томському політехнічному університеті створили веб-cистему «Ракета Хирша», яка повинна навчити студентів, аспірантів та працівників тонкощам публікації у топових наукових виданнях. Розробники системи пропонують вченим ТПУ підтримку з вибором журналу і рецензентів, з перекладом та редагуванням статей, з оформленням посилань та малюнків, з організацією поїздок на наукові конференції. Механізм роботи системи простий – вчений, або студент реєструється та вантажить свою статтю для внутрішнього рецензування.
У разі виявлення серйозних помилок у науковій статті автор може її відкликати. У такому випадку публікація перестає визнаватися усіма дослідниками, а в бібліографічних базах ставиться відповідна позначка. Це, звичайно, болючий удар по репутації журналу, який не зміг забезпечити якісне рецензування та дане явище доволі поширене у науковій спільноті – навіть нобелівські лауреати відкликають статті з топових журналів. Здавалося, що може бути благородніше ніж визнати на увесь свої помилки? Однак, існує у такій практиці ще й темна сторона…
Якось скаржився, що через відсутність нових «вікон» не можу поюзати популярний бібліографічний менеджер та органайзер Citavi. Завітала вісімка і на нашу вулицю, то ж пора його випробувати. Встановлюємо Citavi 5, запускаємо програму та створюємо новий проект. Пам’ятаємо, що в безкоштовній версії дозволено лише до 100 записів. Відкривається вікно для створення запису, де всі поля можна заповнити руцями, але, звичайно нам лінь це робити. Натискаємо на посилання «Додаткові поля» і додаємо поле DOI.
Читаємо у статті Андрія Жабіна, що більшість українських бібліотечних блоґерів використовує безкоштовні блоґ-платформи, а це «накладає низку обмежень, в тому числі і в авторському праві (можливе навіть повне видалення сайту одностороннім рішенням адміністрації блог-платформи без можливості передачі баз даних автору)». Якщо хтось через схожу жахалочку передумав створювати бібліотечний блоґ, то давайте вас заспокою. Навряд історія пам’ятає такий випадок, щоб адміністрація популярної блог-платформи вирішила видалити бібліотечний блоґ, але варіант зі знищеним сервером, чи зламаним сайтом, видається цілком ймовірним.
З книги «Біг Мак та інші історії»: «Спочатку він обікрав кіоск з канцтоварами, його швидко вирахували й штрафонули маму-буфетницю, Боба це не спинило, і згодом він підбив мене залізти до дитячої бібліотеки. Було літо, бібліотека пахла фарбою і мастикою, якою було натерто підлогу, ми прийшли надвечір, вибили скло і пролізли в читальний зал. Читати Боб не любив, тому швидко втратив інтерес до затії, знайшов на підвіконні радіоприймач і забрав його з собою, я забрав собі книжку Купера, і ми пішли додому. В принципі, всі знали, що це зробили саме ми, тому що Боб уже наступного дня сплавив приймач на базарі якимсь алкашам, а Купера в нашому місті читав лише я…».
Відкриту платформу DataQ створено для вирішення завдань, що пов'язані зі збереженням та використанням наукових даних в академічних бібліотеках. Роботу платформи організовано у формі «запитання-відповіді»: співробітники будь-якої установи можуть задавати питання, а група експертів та добровольців проекту DataQ намагатиметься якнайкраще на них відповісти. На платформі розміщують не лише відповіді, а й посилання на ресурси, інструменти, кращі практики щодо вирішення конкретних питань.
