skip to main |
skip to sidebar
Популярний соціальний сайт Reddit, на якому зареєстровані користувачі можуть вільно обмінюватися гіперпосиланнями, ніби й сам проситься, щоб його використали для світлих потреб наукової комунікації. Працює аналогічно, як #icanhazpdf. Якщо у вашій бібліотеці раптом забракло доступу до якоїсь бази даних – переходите у спеціальний reddit Scholar та створюєте відповідний пост (вказуєте якомога більше бібліографічних відомостей про документ, який хочете отримати + додаєте посилання на джерело). Не забувайте роздивлятись довкола, можливо, хтось вже просив цей документ, а також не лінуйтесь видаляти пости після того, як якась добра душа відгукнеться на ваш запит.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ініціювала запуск нового корпоративного інформаційного порталу з претензійною назвою – «Наука України: доступ до знань», що покликаний популяризувати електронні бібліотечно-інформаційні ресурси наукових бібліотек України. Будь-яка з українських бібліотек може зареєструватися на порталі, отримати індивідуальну сиглу та самостійно надсилати додаткову інформацію про власні електронні наукові ресурси. Також, нам обіцяють, що інформаційні складові порталу будуть включати авторитетні файли, зокрема наукових установ та науковців України. Не зрозуміло, чи будуть вони відкриті для автоматичного запозичення в інші АБІСи, однак тішить вже сам факт, що в країні пам’ятають про авторитетні файли.
Завдяки діяльності консорціуму e-VERUM у багатьох установах країни з’явився доступ до Web of Science, то ж після довгої перерви не полінувавсь знову заглянути в EndNote. Виявилось, що до відомих функцій доброго старого бібліографічного менеджера додано чудову можливість пошуку оптимального журналу для публікації – обираєте вкладку Match і вводите Title та Abstract свого рукопису. Якщо укладати список літератури вам допомагав EndNote (а для чого ви використовуєте бібменеджер?!), то варто в References вказати відповідну групу. Натискаємо кнопку Find Journals та й отримуємо кілька варіантів журналів куди варто спробувати надіслати свій рукопис.
Професор Марк Рід (Mark Reed) з Ньюкаслського університету люто розправився з чотирьома найбільшими міфами, які стримують жменьку науковців від активного використання соціальних медіа. Пропоную вам короткий вільний переказ цього трощення міфів. Від себе ще додам, що аргументи щодо недоторканості персональних даних науковців не видаються аж надто переконливими (мобільні додатки, і без світлин наших сніданків, збирають достатньо конфіденційних даних), однак науковцям не звикати повсюди вказувати своє ім’я, прізвище, місце роботи, конференції у яких містах відвідував ітд., тому для активних дослідників зона приватного може мати свої особливості. Отож, слово ньюкаслському професору…
Національна бібліотека США з медицини оголосила про запуск MedPix – відкритої онлайнової бази даних медичних зображень, що стане у пригоді лікарям, інтернам, студентам та медсестрам. Матеріали колекції MedPix організовано за категоріями захворювань, розташуванням хвороби (органи та системи організму) і за профілями пацієнтів. Більшість зображень відразу містить й підтверджений діагноз. Приватні особи та установи, також, можуть запропонувати свої зображення для MedPix, які неодмінно буде захищено авторським правом. Для роботи з базою не потрібно жодного додаткового програмного забезпечення, вмикаєте веб-браузер і поїхали.
Знаєте анекдот – У Мінкульті думають, що подарувати начальнику на день народження: – Давай подаруємо книгу. – Ні, книга у нього вже є. Мабуть, усі українські ЗМІ вже встигли написати сенсаційну новину – «Міністр культури побоюється, що на українські книжки виділили забагато грошей»! В’ячеслав Кириленко й справді заявив (6:40), що на закупівлю україномовних книжок для бібліотек «…в 2016-му буде виділено 42 млн.! Але я побоююся ситуації, що навіть вся ця сума може бути не вичерпана. Може, навіть немає такої кількості назв книжок, такої номенклатури книжок, яку бібліотекарі хотіли би закупити».
Крім логічних способів виведення псевдо-наукових журналів на чисту воду, повинні ще існувати й суто технічні методи. Гадаю, до таких можна віднести процес перевірки інформації про власника домену веб-сайту журналу. Потрібних безкоштовних онлайн-програм знайдеться достатньо, то ж давайте спробуємо когось перевірити! Щоб зайвий раз не згадувати шахраїв, візьмемо відомий Science. Вводимо sciencemag.org і дізнаємось, що домен зареєстровано ще у далекому 1996 році Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Все сходиться – можна публікуватись.
