skip to main |
skip to sidebar
Французький професор Максиміліан Рінгельман вперше описав явище зменшення продуктивності індивідуумів у міру зростання кількості учасників групи в якій ті функціонують. Месьє Рінгельман провів ряд експериментів з підніманням тягарів і перетягуванням каната, які показали, що індивідуальні досягнення учасників часто перевершують аналогічні командні результати. Рінгельман пояснював це втратою індивідуальної мотивації та необхідністю координації між учасниками групи. Ефект Рінгельмана дещо схожий на Ефект очевидця, коли кожен очікує, що хтось інший зробить все за нас.
Springer Nature прикрило прекрасний сервіс SpringerExemplar, який дозволяв перевірити, чи конкретний англомовний термін використовувався у науковій літературі. Двигунець ресурсу аналізував усі статті та книги видавництва і миттєво підказував, як правильно написати те, чи інше речення. На щастя, вдалось відшукати в мережі два аналогічних безкоштовних ресурси, що допоможуть з написанням академічних текстів: Hyper Collocation – проводить пошук відповідних слів та фраз в arXiv і сортує результати пошуку за частотою використання та inMeXes – отримує потрібні дані з PubMed.
Переглядаю основні статистичні показники роботи бібліотек ВНЗ України за 2016 рік: кількість придбаних баз даних – 257, з них повнотекстових – 187. Що це за цифра?! Чи це різні БД? Чи це одна та й сама БД, яку просто 187 разів передплатили різні внз? Чи це обидва варіанти разом? Пройшовся сайтами українських університетських бібліотек, і щось не поспішають вони інформувати читачів про 187 баз. Давайте пошукаємо на порталі оприлюднення інформації про публічні закупівлі України «ProZorro» – тут бази від нас вже точно не сховаються.
У минулорічному дайджесті написав, що бібліотечні послуги, на кшталт укладання переліків рекомендованих наукових журналів для публікації, – приречені на невдачу. І, цілком очікувано, отримав відгук: неправда, наші читачі дуже вдячні за таку послугу. Спробую докладніше пояснити, чому я вважаю, що така послуга не працює, а увесь цей оптимістичний «зворотній зв'язок» – вигаданий або користувачами, або самими бібліотекарями.
Цими днями фахівці з оцінки наукових досліджень спостерігають за своїм Falcon Heavy – Research Councils UK, що координує наукову політику Великобританії та володіє річним бюджетом у розмірі 3 мільярдів фунтів стерлінгів, оголосила про підтримку DORA. У 2012 році в Сан-Франциско сотні редакторів та видавців наукових журналів підписали Declaration on Research Assessment (DORA), у якій закликали академічну спільноту відмовитись від практики використання імпакт-факторів для оцінки наукових досліджень.
90% вчених визнають, що в сучасній науці існує серйозна криза відтворення результатів досліджень. Так, наприклад, лише 6 із 53 (11%) досліджень, що пов'язані з проблемами раку, можуть бути відтворені, а половина наукового бюджету США щорічно витрачається на дослідження, достовірність яких не можливо потім перевірити. Щоб подолати цю кризу, команда Verum Analytics запропонувала використовувати новий показник R-фактор – співвідношення кількості досліджень, які підтверджують певне дослідження, до кількості спроб підтвердити дане дослідження (тримайте кілька прикладів).
У 1971 році Василь Леонтьєв у зверненні до Американської економічної асоціації, писав: «Минув той час, коли найкраще, що можна було зробити з великими наборами змінних, це їх або усереднити, або об’єднати в широкі агрегати, що, зрештою, одне й те ж. Тепер ми можемо маніпулювати складними аналітичними системами без пригнічення ідентичності їх елементів». Сьогодні в арсеналі бібліотечної статистики ми маємо DOI, HTTP-cookie, PersonId… По суті в процесі розкладання на атоми інформаційних потреб користувачів нас може стримувати тільки професійна етика, захист персональних даних, але аж ніяк не технології.
