skip to main |
skip to sidebar
У 2017 році уряд Індонезії запровадив своєрідну метрику Science and Technology Index (SINTA) для вимірювання продуктивності вчених та установ і прийняття рішень щодо фінансування досліджень. SINTA враховує кількість документів, що індексуються в Scopus, кількість цитувань цих документів у Scopus і (увага!) Google Scholar та h-індекс дослідників. Коли у липні Міністерство досліджень, технологій та вищої освіти Індонезії роздало нагороди авторам з найвищими показниками SINTA, то серед переможців опинились й ті, хто зловживав системою. Згодом, Міністерство визнало, що 15 авторів-переможців використовували неетичні практики і припинило фінансувати таких дослідників.
Різноманітні адміністратори люблять закликати українських науковців та освітян до написання високоякісних академічних робіт, але не пригадую, щоб хтось особливо цікавився, де саме, у яких комфортних умовах, ці працівники повинні писати свої роботи? Ангела Р. Добеле та Екант Веер вирішили дослідили, як академічні автори організовують свої робочі місця для виконання письмових завдань. Учасники дослідження надсилали на емейл світлини робочих місць, які вони вважали «найкращими», а потім ще додатково відповідали на кілька запитань щодо обраного місця.
Розпочинати рік з огляду науково-популярної літератури – це хороша звичка. Україномовного наукпопу стало видаватися стільки, що нарешті можна щось вибрати, і тепер купую не просто тому, що українське і потрібно підтримати, а тому, що хочу прочитати. Давайте поділюся, що цікавого прочитав з нонфікшину в минулому році. Почнемо з книги від творця коміксів xkcd – Ренделл Манро «А що як?..». – Харків: Vivat, 2018. – 320. А що, як усі люди на Землі одночасно посвітять на Місяць лазерними указками? А що, як комусь удасться осушити всі океани? А що, як усі блискавки на світі вдарять в одне й те саме місце? «А що, як?..» – це така книжка, у якій автор досліджує гіпотетичні головоломки, від філософських до наукових, у яких передбачається цілковите зникнення людства чи хоча б по-справжньому великий вибух, і дає серйозні відповіді на найнеймовірніші запитання, які, можливо, ніколи не спадали вам на думку.
Правду кажуть, що потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, бо вони можуть збутися. Минулого року загадав на сторінках блоґу повернутися у бібліотечну галузь і от вже за пару місяців все знову завертілось, закрутилось… але ось зараз – не знаю, втомився наполягати. Галузь дико пручається, молодь не біжить підтримувати, сам я старішаю, а інформаційні технології стають все більше залежними від програмування, що загрожує нам черговим фінансово-юридичним бібкатаклізмом на національному рівні (див. жовтень).
Колись, давним-давно, запитував – як українському автору перевірити, чи всюди він проставив посилання у тексті роботи? Поки в Україні переважно вербально вболівають за розвиток академічної доброчесності, у світі знайшли оригінальне вирішення цієї проблеми. Інструмент Recite перевіряє, чи відповідають ваші цитати в тексті списку використаної літератури і сигналізує про всі знайдені помилки. Інструмент оптимізовано під стилі APA та Harvard, тому, підозрюю, що для українських користувачів Recite не принесе аж надто багато користі, але оцініть саму красу ідеї.
У вересні 2018 р. асоціацією Science Europe започатковано Plan S – ініціатива щодо публікації результатів наукових досліджень у виданнях відкритого доступу. План S передбачає, що після 1 січня 2020 р. усі результати наукових досліджень, що фінансуються за рахунок державних грантів, наданих національними та європейськими дослідницькими радами та фінансовими організаціями, повинні публікуватися виключно у журналах відкритого доступу, або на відповідних відкритих платформах. Ініціатива підтримується міжнародним консорціумом cOAlition S, який створено Європейською дослідницькою радою та великими національними дослідницькими агенціями і спонсорами з 13 європейських країн.
Академічні видання розпочинають рекламувати свій науковий контент широкій аудиторії у соціальних мережах і ось група науковців з Наньянського технологічного університету і Університету штату Мічиган вирішила дослідити присутність і активність у Facebook та Twitter наукових журналів, які представлені у Web of Science. Виявилось, що популярність використання соціальних мереж редакціями наукових журналів різниться за дисциплінами, найактивніше твітять і постять журнали з Arts & Humanities Citation Index, однак, загалом, присутність наукових журналів у соціальних мережах не надто висока – від 7,1% до 14,2%.
