skip to main |
skip to sidebar
Замучила мене та частина одарованих українських економістів, які репетують і ширять байки, що публікація наукової статті коштує страшних грошей, а публікація статті в журналах, що представлені в Scopus або Web of Science Core Collection коштує дуже страшних грошей. Давайте на конкретних прикладах покажемо маленьким аспірантам, яким не пощастило з науковим керівником, як завиграшки знайти наукові журнали публікація в яких абсолютно безкоштовна.
Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект наказу «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук». Можна було прогнозувати появу в проекті вимог щодо наявності публікацій у виданнях, що індексуються у Scopus та Web of Science, але такого не трапилося. Просто, у порівнянні з чинним наказом, прибрали мотивацію щодо публікації статей у російських журналах. У тих місцях проекту, де автори намагалися загравати з наукометрією, знову не обійшлося без перлин, але давайте спершу коротко переповім вимоги до публікацій.
Сучасна модель наукової комунікації нерозривно пов'язана з процесом експертної перевірки дослідницьких робіт – peer review дозволяє вченим дізнатись думку колег, виявити та виправити помилки, проводити фільтрацію робіт, боротися з плагіатом та псевдонауковими публікаціями. Однак, зібрано вже достатньо прикладів того, що система рецензування працює далеко неідеально, тому наукова спільнота постійно намагається запропонувати нові способи проведення peer review, які б були прозорішими, швидшими та надійнішими. Група біологів створила реєстр-платформу ReimagineReview для фіксації та стеження за експериментами з науковим рецензуванням.
Біологиня Анна Шарман якось помітила, що світ наукового видавництва швидко змінюються і сучасним вченим дуже важко поспіти за всіма новими подіями в науковій комунікації, тож вона створила тренінгову компанію Cofactor, яка проводить відповідні спеціалізовані тренінги та консультації для дослідників. Не агітую скористатися послугами компанії, але погляньте на цікавий онлайн-інструмент Cofactor Journal selector, що дозволяє відшукати журнал для публікації відповідно до встановлених критеріїв: галузь, вид рецензування, відкритий доступ, швидкість публікації...
Згідно з принципом Анни Кареніної, для успіху будь-якої справи потрібна одночасна наявність цілого ряду факторів, натомість, брак хоча б одного з цих факторів прирікає усі наші зусилля на невдачу. Лутц Борнманн та Вернер Маркс вивели принцип Анни Кареніної для сучасної науки і вважають, що вченим потрібні для щастя: 1) рецензування грантових заявок та рукописів; 2) цитування публікацій; 3) нові наукові відкриття. Наприклад, маємо наукове відкриття, маємо визнання колег у вигляді цитувань, але через брак чесної оцінки нам не вдасться отримати фінансування і, отже, успіху ми не досягнемо.
Вчені Індіанського університету представили краудсорсинговий бібліометричний інструмент Scholarometer. Потрібно встановити відповідне розширення для свого веб-браузера, а коли опинитесь на сторінці профілю автора Google Scholar і побачите у верхньому правому кутку кнопку Scholarometer – введіть назву дисципліни, яка на вашу думку найбільше відповідає тематиці робіт науковця, щоб побачити додаткові показники для конкретного автора. Задум такий, що користувачі пропонують назви дисциплін, які потрапляють у базу і забрана «мудрість мас» дозволить обраховувати певні універсальні метрики, зокрема hs.
Бібліографічна база даних dblp computer science bibliography покликана забезпечити дослідників вільним доступом до високоякісних метаданих та гіперпосилань на відповідні публікації у галузі комп’ютерних наук. Станом на січень 2019 року dblp індексує понад 4,4 мільйони публікацій, понад 40000 томів журналів, більш як 39000 конференцій та воркшопів, понад 80000 монографій. Велетенська база даних для фахівців інформатиків, але допис не зовсім про саму базу, а про ЧАПи до неї.
