skip to main |
skip to sidebar
Десять років не згадував про програми Research4Life, що надають країнам, що розвиваються безплатний, або за дуже низькою ціною, повнотекстовий доступ до наукової літератури. В якийсь момент провідні видавці вирішили, що Україна може купувати доступ за комерційними цінами й кількість доступних через Research4Life назв наукових видань для українських користувачів зменшилася до непристойного.
Минув лише тиждень з моменту запуску ініціативи Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO), яку організували Квінн Домбровський (Стенфордський університет), Анна Кіяс (Університет Тафтса) та Себастьян Майсторович (Австрійський центр цифрових гуманітарних наук та культурної спадщини), а волонтери з усього світу вже архівували понад 1500 сайтів українських музеїв, бібліотек, цифрових експонатів, текстових корпусів та публікацій у відкритому доступі.
Росія, за підтримки Білорусі, розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. У відповідь окупанти отримали кулі від української професійної армії, нечуваний спротив єдиного українського народу, осуд всього світу та цілий букет економічних санкцій. Щодня західні компанії призупиняють свою роботу, або взагалі йдуть з російського ринку: General Electric, Continental, Apple, Microsoft, Pornhub, L'oreal, Unilever, Tommy Hilfiger, Calvin Klein, Coca-Cola, KFC, MacDonalds… всі йдуть. Але наукові видавці та провайдери досі не розривають дружніх обіймів з кровожерливою Росією.
On 24 February 2022, Russia launched a large-scale invasion of Ukraine, launching a wide-scale military offensive on multiple fronts. The international community has unequivocally condemned Russian military actions as unacceptable to all. Many countries and companies have already imposed harsh sanctions on Russian businessmen, athletes, and cultural figures for their open support or tacit agreement with Putin's policies.
On February 24, 2022, the Russian Federation launched a full-scale war with Ukraine. Putin's Russia cynically, in front of the whole world, gathered its troops on the Ukrainian border and, with the participation of its Belarusian henchmen, attacked peaceful sleeping Ukrainian cities, villages, ports and airports… The whole world condemned this barbaric attack. For the third day in a row, the Ukrainian army have been effectively fighting for their homeland from more than 100K hordes of Russian occupiers. Someone will ask – Can librarians help in any way? First of all – Do not be silent! Every voice of yours, every official statement of yours, every tweet… motivates and pushes other smart people to action!
Плануємо з колегою досліджувати матеріали різних українських наукових конференцій, тому проводив попередній легенький аналіз авторських та цитатних структур і раптово натрапив на щось геть дивне. Згідно з даними Scopus публікація Vakaliuk, T. A., Pochtoviuk, S. I. (2021). Analysis of tools for the development of augmented reality technologies. CEUR Workshop Proceedings, 2898, 119-130 цитувалася 8 разів і при цьому 6 разів у цих самих CEUR Workshop Proceedings, 2898! Як автори у 6 різних публікаціях могли цитувати роботу, яку ще не було опубліковано?
Страшенно мене дратують глупства про те, що автор неодмінно повинен платити за публікацію своїх робіт у наукових журналах. По-перше – це неправда, а по-друге – ці завивання підривають усю логіку фінансування досліджень у нас в країні. Так, автору доведеться заплатити за публікацію результатів в журналі відкритого доступу (та й то не завжди). Не маєш грошей на відкритий доступ – публікуєш результати у традиційних журналах. Таких журналів більшість і вони беруть гроші не з авторів, а з читачів за доступ до повних текстів. Проте, публікація результатів – це вже фінальна стадія дослідження, а момент коли редакція журналу просить автора сплатити APC – це взагалі майже фінішна пряма!
