Українська наука під тиском реформ і війни

У Journal of Data and Information Science вийшло дослідження про те, як змінювалось наукове життя в Україні з 2005 по 2023 рік. Автори проаналізували понад 26 тисяч публікацій українських дослідників (Dimensions) і спробували зрозуміти: хто публікується, куди переїжджають науковці, і чи зростає науковий вплив їхніх робіт. Дані показують кардинальні зміни в інституційній структурі науки: якщо у 2005-2013 роках майже половина публікацій належала вченим Національної академії наук України (НАНУ), то у 2014-2023 роках ситуація різко змінилася – частка університетських науковців зросла до 86%, а роль НАНУ скоротилася майже утричі. Таким чином, саме університети стали головним місцем наукової продукції, тоді як Академія поступово втрачає дослідників. 


Реформи 2013 року вимагали від українських учених публікуватися у журналах Scopus та Web of Science. Це призвело до різкого зростання кількості паперів, особливо серед немобільних університетських науковців. Але є важливий нюанс – цитованість не зросла! Більшість українських робіт лишаються малопомітними у світовій науці. 

Здавалося б, ситуація не могла виглядати гіршою. Але нинішня політика МОН, що повністю відмовилася від урахування цитувань у дослідницькій оцінці, створює ризик ще більшої деформації системи. Це означає, що кількість українських публікацій, швидше за все, зростатиме (насамперед завдяки тезам конференцій, вітчизняним та сумнівним виданням), проте їхня реальна впливовість у світовій науці й надалі падатиме.  

Найуспішніші українські автори – ті, хто має досвід роботи чи наукових партнерів за кордоном. Такі вчені публікують удвічі більше, а їхні статті цитуються в середньому у 3-4 рази частіше. Водночас переміщення всередині України (з університету в НАНУ чи між університетами) майже не впливає на якість робіт – проблеми з інфраструктурою та фінансуванням всюди схожі. Добре там, де нас нема.  

Війна поставила українських науковців у надзвичайно складні умови: хтось пішов на фронт, хтось залишився без доступу до лабораторій, а регулярні відключення електроенергії та економічна нестабільність пригальмували дослідження. Проте наша наукова спільнота не здалася. Публікації продовжують виходити, і це свідчить про неймовірну витривалість української науки.

3 коментарі:

  1. Анонім21.09.25, 08:11

    "Частка університетських науковців зросла до 86%" - мабуть тому, що в ці роки багато інститутів стали університетами.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Інститути НАН України стали університетами? Довгий час серед НАНівців була популярною заспокійлива версія про подвійну афіляцію в роботах. Однак, як на мене, очевидно, що нині університети продукують більше робіт, ніж НАН.

      Видалити