Розпочинаємо 2026 рік з наукпопу: про секс, космос, економіку і війну ідей

Згідно з традицією, перший допис у новому році – про наукпоп, який я прочитав торік. Це не добірка “найкращих” і не рейтинг, а радше фіксація особистого читацького досвіду. Усі ці книжки – науково-популярні видання українською мовою від українських видавців. Для мене це важливо саме як жест підтримки: тих, хто системно й послідовно працює над популяризацією науки рідною мовою. Такий мій маленький щорічний внесок у підтримку вітчизняного нон-фікшну і нагадування собі, що наука повинна постійно звучати українською. 


Книга Люсі Кук – це приклад того, як складну й дискомфортну для багатьох наукову проблематику можна подати легко, дотепно й переконливо. Авторка впевнено руйнує уявлення про “пасивну самку” в еволюційній біології, показуючи світ агресивних, домінантних, полігамних і стратегічно активних самиць. Кук майстерно поєднує сучасні дослідження, інтерв’ю з науковицями й науковцями та яскраві приклади з тваринного світу, постійно вказуючи на те, як упередження дослідників формували самі наукові теорії. Це книжка не стільки про секс, скільки про те, як наука вчиться дивитися на реальність без заздалегідь заданих схем. Мій номер один серед прочитаного за 2025 рік – не через особисту зацікавленість темою, а через рідкісне вміння авторки зробити «чужу» проблематику по-справжньому захопливою. 

Джон Вілліс «Усі ці світи ваші» – Рівне: Бородатий Тамарин, 2023. – 272 с. 

Спокійна, твереза й водночас захоплива розмова про пошук життя у Всесвіті без таблоїдних фантазій і спекуляцій про «прибульців». Автор, спираючись на сучасну астробіологію та дані місій Kepler, Curiosity і New Horizons, послідовно показує, де і за яких умов життя може виникати – від під льодових океанів Європи й Енцелада до екзопланет за межами Сонячної системи. Це книжка про гіпотези, методи й межі наукового знання, а не про колонізацію Марса чи втечу з Землі. Для мене – ще один мій лідер року: попри мою скептичну любов до «бездушних камінців за мільярди років від нас», Вілліс зумів зробити астрономію живою, чесною й інтелектуально привабливою. 

Рупал Патель, Джек Мінінг «Чому б нам не надрукувати більше грошей? Економіка в десяти практичних питаннях» – Київ: Наш Формат, 2025. – 240 с. 

Рідкісний приклад економічного наукпопу без повчального тону й псевдоекспертних спрощень. Автори, економісти Банку Англії, пояснюють базові поняття – зарплати, інфляцію, ВВП, гроші та борги – через побутові ситуації, знайомі кожному, не зводячи складні процеси до банальних гасел. Книжка впевнено балансує між Адамом Смітом і Гомером Сімпсоном, між глобальною торгівлею й вибором шоколадки в крамниці, показуючи, що економіка – це не абстрактні моделі, а мова, якою описується наше щоденне життя. Гарний приклад того, як серйозну дисципліну можна зробити зрозумілою, не позбавляючи її змісту й інтелектуальної чесності. 

Леонард Сасскінд «Війна чорної діри» – Київ: Фабула, 2023. – 368 с. 

Інтелектуальний детектив про одну з найгостріших суперечок у сучасній фізиці. Від гіпотези Стівена Гокінга про зникнення інформації в чорних дірах автор веде читача до масштабної “війни ідей”, у якій під сумнів було поставлено сам принцип збереження інформації – фундамент, на якому тримається фізика. Сасскінд розповідає цю історію не як суху наукову дискусію, а як драматичне протистояння людей, теорій і світоглядів, де на кону стояла цілісність фізичної картини світу. Це книжка про те, як наука рухається вперед через конфлікти, сумніви й радикальні питання – і чому навіть “уявний експеримент” може похитнути трьохсотрічну фортецю знання. 


Спроба чесно подивитися на кохання без романтичного туману. Авторка послідовно показує, як гормони, нейронні механізми й еволюційні стратегії формують наші симпатії, прив’язаності й розчарування, часто всупереч власним уявленням про «вільний вибір». Книжка легко поєднує біологію з психологією та соціальним контекстом, не зводячи складні процеси до простих рецептів щастя. Це не інструкція з побудови ідеальних стосунків, а тверезе пояснення того, чому любов така нестабільна, суперечлива і водночас універсальна – і чому саме біологія часом ускладнює те, що ми звикли вважати виключно справою почуттів. 

Пітер Померанцев «Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера» – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2025. – 400 с. 

Зовсім не нудна біографія, а динамічний історичний екшн про те, як народжувалася сучасна інформаційна війна. Через постать Сефтона Делмера автор відтворює атмосферу міжвоєнної Європи й показує, як технічний прогрес перетворив пропаганду на масову зброю. Книжка читається як роман, але постійно підштовхує до складних запитань: чи може дезінформація бути виправданою, де межа між журналістикою й маніпуляцією, і чи можливе “добро” в брехні. Я очікував спокійної історичної розвідки, а натомість отримав напружену й тривожну оповідь, багату на паралелі з сучасною війною.

Немає коментарів:

Дописати коментар