Зазвичай про людську природу знання говорять філософи, історики чи гуманітарії. Однак, цього разу про це заговорили математики. У червні група провідних математиків опублікувала Leiden Declaration on Artificial Intelligence and Mathematics. Підписанти декларації не виступають проти ШІ як такого, але закликають математичну спільноту не втрачати контроль над розвитком власної дисципліни в умовах стрімкої автоматизації. Найбільше мене вразила їхня головна теза – метою математичних досліджень є не просто отримання правильних відповідей.
На перший погляд, це видається дивно, адже якщо якась наука й виглядає найближчою до алгоритмів, то це саме математика. Але автори декларації наголошують, що цінність математики полягає не лише в результаті, а в людському розумінні, поясненні, судженні та здатності ставити нові запитання.
Те, що я колись давно запитував – якщо завтра ШІ навчиться розв'язувати складні задачі, писати статті, створювати докази та знаходити закономірності швидше за людину, то що тоді залишиться власне людською функцією в науці? Відповідь математиків проста – розуміння. Так, можливо, машини й даватимуть швидкі та правильні відповіді, однак хто їх розумітиме?
Якщо вільно перекласти цю Лейденську декларацію, то вийде приблизно таке:
1. Математика – це не просто отримання правильних відповідей. Мета математичних досліджень полягає не лише у виробництві результатів, а й у формуванні людського розуміння, пояснень, суджень та нових ідей.
2. ШІ може допомагати математикам, але не замінює їх. Автоматизовані системи можуть генерувати докази, перевіряти твердження та допомагати у дослідженнях, але відповідальність за результати завжди залишається за людьми.
3. Використання ШІ має бути прозорим. Дослідники повинні відкрито повідомляти, які інструменти ШІ використовувалися, для яких завдань і яким чином вони вплинули на отримані результати (від себе додам – математики, використовуйте GAIDeT!).
4. ШІ не може бути автором. Авторство, визнання заслуг і відповідальність належать людям. Автоматизовані системи не повинні отримувати статус автора наукової роботи.
5. Якість важливіша за швидкість. Математичні результати повинні проходити ретельну перевірку незалежно від того, чи були вони отримані людиною або за допомогою ШІ.
6. Потрібно захищати належне цитування та права авторів. Моделі ШІ часто використовують людські праці без належного посилання. Це створює проблеми з авторством, визнанням внеску та інтелектуальною власністю.
7. Науковий порядок денний не повинен визначатися технологічними компаніями. Математики мають самі вирішувати, які питання є важливими для дослідження. Комерційні інтереси не повинні визначати розвиток дисципліни.
8. Потрібно підтримувати відкриту науку. Дані, програмне забезпечення, методи та результати мають залишатися максимально відкритими та доступними для незалежної перевірки.
9. Необхідно зменшувати залежність від закритих комерційних систем. Суспільство та уряди повинні інвестувати у відкриту обчислювальну інфраструктуру, щоб доступ до сучасних інструментів не залежав лише від великих корпорацій.
10. Математики повинні враховувати суспільні наслідки своєї роботи. Розвиток ШІ пов'язаний не лише з наукою, а й з питаннями війни, спостереження, дезінформації, демократії та впливу на довкілля. Тому дослідники не можуть повністю дистанціюватися від етичних наслідків своїх розробок.
Мабуть, все це коротко можна сформулювати так – ШІ є потужним інструментом для математики, але математика повинна залишатися людською діяльністю, заснованою на розумінні, відповідальності, відкритості та професійному судженні.
Підозрюю, що незабаром ми побачимо подібні декларації й для інших дисциплін. Українська наука теж має всі шанси долучитися до цього процесу, запропонувавши світові, скажімо, Ужгородську декларацію про ШІ та багатомовність, Коломийську декларацію про ШІ та етнографію, або Верхньосироватську декларацію про штучний інтелект та епістемологічний суверенітет локальних громад. Головне – правильно обрати місто.












Немає коментарів:
Дописати коментар