Про що сперечаються сучасні документознавці
Юрій Столяров: «Саму
точну первісну інформацію про камінець, зірку і антилопу дають самі ці об’єкти,
являючи собою у цьому випадку особливий клас документів. Назвемо ці документи аутентивними
(з грец. autos – сам), тобто такими, що інформують про самих себе. Ось тепер у
камінці, зірці і антилопі ми вбачаємо всі ознаки документу. Вони:
- здатні передати інформацію, яка потрібна досліднику;
- являють собою автознаки (у кожному випадку одинарні);
- є матеріальними об’єктами;
- можуть бути вписані у відповідний семантичний ряд – музейну колекцію у першому випадку, теоретичне уявлення про зоряне небо – у другому випадку і в класифікацію видів або в число мешканців зоопарку як об’єкта наукових досліджень – у третьому випадку».
Популяризацію науки можна порівняти з популяризацією спорту
Сєргєй Попов: «Говорячи про спорт, можна стверджувати, що здоров'я важливіше. Бог з нею з олімпійською збірною. Хай краще люди роблять зарядку, на вихідних грають у волейбол, гасають на велосипедах ітд. З наукою трохи складніше. Олімпійська збірна в науці – це основа високотехнологічної економіки ітп. Тим не менш, скоріш можна припустити, що здорова нація виплекає чемпіонів, ніж чекати, що вдасться відібрати 11 хороших футболістів у неспортивній країні. Хоча, звичайно, без спеціальних спортивних шкіл любителі так назавжди і залишаться любителями».
Террі Діарі: «Бібліотеки вже віджили своє»
Террі Діарі (Terry Deary): «Я критикую саму ідею бібліотек. Public Libraries Act було прийнято ще у 1850 році. Але ми живемо не у Вікторіанській епосі, коли ми хотіли дати біднякам доступ до знань. Сьогодні для цього ми сплачуємо податки, щоб забезпечити обов’язкову шкільну освіту. Письменники ж мають заробляти на життя. Авторам, книгопродавцям і видавцям потрібно їсти. Ми ж не розраховуємо на те, що нас годуватимуть у бібліотеках. Книгарні закриваються, тому що хтось віддає продукт, який ті намагаються продати. Які ще галузі створюють продукт і дозволяють іншим його віддавати? Автомобільна промисловість впаде, якщо ми зможемо прийти до бібліотеки автівок і просто так взяти собі порш. Бібліотекарі прекрасні люди і бібліотеки прекрасні місця, але вони завдають шкоди книжковій індустрії».
Scirus інформує
Цікава фішка з’явилась у пошукової машини Scirus – біля результатів пошуку прикрутили логотип видавництва, агрегатора, бази даних у якій доступна конкретна стаття. Відтак, користувачам не потрібно переходити за посиланням, а можна візуально зорієнтуватися, чи потрапив документ у передплачені бібліотекою ресурси.
Про політику обов'язкового архівування
Жили-були вітчизняні науковці яким бувало доводилось писати чергові роботи – коли часу на написання майже не було, а статтю, тези… кров з носа потрібно подати. Не обов’язково такі роботи містили сліди плагіату, чи ще якогось інтелектуального злочину, а просто були неякісно вичитані, куці, не містили оригінальних досліджень ітп. Практика стала майже традиційною, ніхто на подібні етюди не зважав, допоки не з’явився відкритий доступ в обов’язковому порядку.
Гадання на ромашках
Серед найпопулярніших документів на figshare (знову ж таки система рейтингування, яку так рідко використовують на наших бібліотечних сайтах) знаходиться цікавий депозит від Джейсона Колдітца «Процес публікації з Відритим доступом» (Jason Colditz «Publication Process with OA»). Поглянувши на схему, можна легко переконатись, що забезпечити відкритий доступ до власних досліджень у наш час зовсім не важко і рішення щодо самоархівуванння не стільки впирається у законодавчі обмеження, як у банальне «хочу-не хочу».
