skip to main |
skip to sidebar
Порядок формування Переліку наукових фахових видань України вимагає, щоб журнал було включено «до профільних міжнародних наукометричних баз даних, рекомендованих МОН». Офіційного монівського переліку «наукометричних баз даних» ніхто не бачив, англомовні джерела не використовують словосполучення «scientometric databases» і навіть бази даних, які МОН 100% зараховує до наукометричних, уникають слова scientometric у своїх описах. Так, виробники інструменту Scopus позиціонують свій продукт, як реферативну та цитатну базу рецензованої літератури – «abstract and citation database of peer-reviewed literature», а Web of Science Core Collection запрошує користувачів «explore the deep citation connections in the sciences, social sciences, arts, and humanities».
На веб-сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського сумно лежить собі сторіночка проекту розробки національного формату представлення бібліографічних даних УКРМАРК, який датовано ще далеким 2004 роком, і, схоже, десь тоді й вичерпалася фінансова підтримка цього проекту Міжнародним фондом «Відродження». Попри те, що цей формат повністю сумісний з UNIMARC, який використовується в ІРБІС, УФД/Бібліотека, МАРК-SQL, Koha… УКРМАРК так і залишився на стадії проекту. Не буду сперечатися з тим фактом, що всі бібліотекарі країни страшенно зайняті, просто цікаво – на які такі невідкладні справи вони переключились, що за всі ці роки не знайшлося, хоч дрібочки часу на УКРМАРК?
Самоархівування наукових робіт у соціальній мережі ResearchGate – чудовий спосіб пропагування відкритої науки, який робить наукові результати доступними для широкої аудиторії, що прискорює науковий прогрес і корисний для суспільства в цілому. Однак, чому вчені так полюбляють представляти свої роботи у спеціалізованих соціальних мережах? Опитування 226 користувачів ResearchGate показало, що такі фактори, як доступність, альтруїзм, взаємний обмін та довіра особливо важливі для користувачів.
Редакційна колегія топового ельзевірівського наукометричного журналу Journal of Informetrics подала у відставку в знак протесту проти політики відкритого доступу свого видавця. Члени редколегії вимагали від Elsevier, щоб той знизив плату за публікацію відкритих статей (US$1,800 + податки), а також підтримав Initiative for Open Citations (I4OC). Міжнародне товариство наукометрії та інформатики ISSI вже оголосило про запуск нового журналу Quantitative Science Studies, редакція якого складається з членів колишньої редакції Journal of Informetrics.
У 2017 році уряд Індонезії запровадив своєрідну метрику Science and Technology Index (SINTA) для вимірювання продуктивності вчених та установ і прийняття рішень щодо фінансування досліджень. SINTA враховує кількість документів, що індексуються в Scopus, кількість цитувань цих документів у Scopus і (увага!) Google Scholar та h-індекс дослідників. Коли у липні Міністерство досліджень, технологій та вищої освіти Індонезії роздало нагороди авторам з найвищими показниками SINTA, то серед переможців опинились й ті, хто зловживав системою. Згодом, Міністерство визнало, що 15 авторів-переможців використовували неетичні практики і припинило фінансувати таких дослідників.
Різноманітні адміністратори люблять закликати українських науковців та освітян до написання високоякісних академічних робіт, але не пригадую, щоб хтось особливо цікавився, де саме, у яких комфортних умовах, ці працівники повинні писати свої роботи? Ангела Р. Добеле та Екант Веер вирішили дослідили, як академічні автори організовують свої робочі місця для виконання письмових завдань. Учасники дослідження надсилали на емейл світлини робочих місць, які вони вважали «найкращими», а потім ще додатково відповідали на кілька запитань щодо обраного місця.
Розпочинати рік з огляду науково-популярної літератури – це хороша звичка. Україномовного наукпопу стало видаватися стільки, що нарешті можна щось вибрати, і тепер купую не просто тому, що українське і потрібно підтримати, а тому, що хочу прочитати. Давайте поділюся, що цікавого прочитав з нонфікшину в минулому році. Почнемо з книги від творця коміксів xkcd – Ренделл Манро «А що як?..». – Харків: Vivat, 2018. – 320. А що, як усі люди на Землі одночасно посвітять на Місяць лазерними указками? А що, як комусь удасться осушити всі океани? А що, як усі блискавки на світі вдарять в одне й те саме місце? «А що, як?..» – це така книжка, у якій автор досліджує гіпотетичні головоломки, від філософських до наукових, у яких передбачається цілковите зникнення людства чи хоча б по-справжньому великий вибух, і дає серйозні відповіді на найнеймовірніші запитання, які, можливо, ніколи не спадали вам на думку.
