У дослідженні, опублікованому в Learned Publishing, автори проаналізували принципи рецензування статей про дані у 22 журналах та розглянули 131 відкриту рецензію. Цілком очікувано виявилося, що підхід до рецензування таких публікацій суттєво відрізняється від традиційних наукових статей і замість оцінки наукових висновків на перший план виходять такі аспекти, як якість опису даних, їхня доступність, правильність форматування та відповідність вимогам щодо повторного використання.
Аналіз змісту відкритих рецензій показав, що рецензенти, як правило, допомагають авторам покращити подання даних та зробити їх більш придатними для подальшого використання. Головною проблемою залишається відсутність уніфікованих критеріїв оцінки таких статей – data papers поки що оцінюються за різними підходами, залежно від журналу.
Виявилося, що 59,1% проаналізованих журналів мають настанови для рецензування, тоді як 40,9% обходяться без них. Серед журналів, що надають рекомендації, 61,5% спрямовані саме на data papers, тоді як 38,5% застосовуються до традиційних дослідницьких статей. Це свідчить про те, що формалізація процесу рецензування для статей про дані ще не є загальноприйнятою практикою і щойно набуває поширення.
У контексті українських реалій це дослідження викликає у мене змішані почуття. З одного боку, у нас роками лунають розмови про відкриті дані, про необхідність дотримання принципів FAIR. Але якщо подивитися на реальні практичні результати, то їх критично мало.
Сильних досліджень – кіт наплакав, тоді як науково-бюрократична машина працює переважно для підтримки самої себе: цілою країною рахуємо кількість оприлюднених датасетів, проте ніхто не запитує, що саме там публікується, наскільки це корисно для науки, суспільства, і чи зможе хтось узагалі ці дані потім використати.
Немає коментарів:
Дописати коментар