Натрапив на цікаву давно назрілу статтю про відкриті дослідницькі практики в соціальних і гуманітарних науках. Почитаєте самі, але коротко: автори пропонують дивитися на відкритість значно ширше, а не лише як на open data, preregistration і всі ці інші STEM-атрибути. Відкритість у соціогуманітарних науках – це багатовимірна система, де важливими є участь людей у дослідженні, визнання різних типів знання, прозорість процесу, робота з матеріалами, доступність результатів і здатність комунікувати їх поза академією.
Спробував уявити собі приклад такого “ідеального відкритого” гуманітарного дослідження. Нехай це буде “Дослідження локальної пам’яті про старий район міста через усні історії мешканців”. У класичній логіці це виглядало б просто: дослідник записав інтерв’ю, проаналізував їх, написав статтю і, в кращому разі, виклав транскрипти десь у репозитарії. Але якщо подивитися на це дослідження через відкриту оптику авторів цієї статті – все це матиме зовсім інший вигляд.
Розпочнімо з того, що мешканці району не є просто “джерелом даних”. Вони можуть впливати на саме дослідження: що саме варто запитати, які теми є чутливими, що взагалі важливо зберегти. Хтось із них може стати співавтором дослідження – допомагати збирати історії, інтерпретувати їх. У цьому сенсі відкритість – це вже не про доступ, а про розподіл ролей і відповідальності.
Далі – питання знання. Усні історії часто суперечливі, емоційні, неповні. Але замість того, щоб “очистити” їх до єдиної узгодженої версії, дослідник визнає цю множинність як цінність. Це вам не STEM! Пам’ять різних людей може не збігатися – і це не проблема, а результат. Тут відкритість означає готовність працювати з різними перспективами, а не підганяти їх під одну логіку.
Процес дослідження теж не приховується. Дослідник відкрито описує, як саме проводилися інтерв’ю, як відбувався аналіз, які були сумніви, де він міг вплинути на інтерпретацію. Можливо, він сам виріс у цьому районі – і це не приховується, а навпаки проговорюється. Це створює зовсім інший рівень довіри, ніж просто формальний опис методів.
Що стосується матеріалів, то вони теж відкриваються, але не механічно. Частина інтерв’ю може бути доступною повністю, частина – лише фрагментами, щось може залишитися закритим через етичні міркування. Замість принципу “відкрити все за замовчуванням” працює інша логіка – зробити доступним настільки, наскільки це не шкодить людям, які довірили свої історії.
І нарешті, результати. Так, може бути препринт та стаття у відкритому доступі. Але цим усе не закінчується. З’являються подкаст із фрагментами розмов, відео на YouTube, онлайн-виставка з фотографіями та цитатами, публічна лекція для самих мешканців району тощо. Дослідження стає частиною життя спільноти, а не лише рядком у списку публікацій авторів.
Українська наука і так працює в умовах обмежених ресурсів, і коли замість підтримки осмислених практик відкритості їй нав’язують формальні метрики та вимоги, це веде до викривлення пріоритетів. Замість того щоб думати про якість взаємодії з суспільством, етику роботи з даними чи реальну доступність знання, ми починаємо думати про те, як “набити статистику”. А це рух у протилежному напрямку від того, що ця сама відкритість мала б означати.













Да ладна! Боже, що я бачу? Чи то мені сниться? Це все мабуть через недосип... Невже нарешті наука стане ближчою до людей? Працюйте далі у цьому напрямку, пане. Логічним продовженням був би щонайменше лінк на ваш ютьюб. Може навіть ще доживу...
ВідповістиВидалитиТут у дописі приклад відкритого гуманітарного дослідження. Якщо мова, наприклад, про теоретичну квантову механіку - то вона також "для людей", але далеко не всім "близька".
ВидалитиЯ теж не зовсім біохімік. В школі терпіти не могла ані хімію, ані біологію. Останню, як це часто буває, через викладачку. Але із великим задоволенням та цікавістю прослухала кілька днів тому 5-хвилинний виступ молодого творчого phD із Фрібурзького університету щодо його дослідження імунної системи рослин у форматі 5хв science stem presentation. А знайшла цю красу через банальний you Tube, який ви так не любите).
ВидалитиЯк на мене, уся бібліотечна справа відноситься до царини відкритих гуманітарних досліджень. І там ще роботи... Бо зараз це все більше як серед/для своїх. ФБ - ті ж самі бібліотекарі, максимум студенти. Цілком переважна більшість науковців живе десь між своїми репозитаріями, австро-німецькими конференціями (так, це круто)) та публікаціями в наукових журналах, які читають ті самі науковці. Добре, якщо хтось книгу більш-менш нормальною мовою і як для широкого загалу напише.
А люди сидять по соцмережах і хочуть бачити усе цікаве наукове, до того ж у доступному аудіо-візуальному форматі саме там. Працюйте, пане)
Не сперечаюся - нині у мережі є багато цікавих науково-популярних відео, зокрема й українською мовою. Для створення гідного аудіовізуального контенту потрібно докласти зусиль та грошей, тому я поки не готовий переходити у цей формат) А текстовий блог не покидаю - це свого роду, як мінімум, мій професійний щоденник.
ВидалитиЗ усього тексту мені найбільше сподобалося слово "поки"). Так, текстовий блог це зручно і відносно швидко й просто. До того ж, це наші професійні й особисті мемуари, які живі доти, доки хтось їх хоч навіть поверхнево іноді переглядає.
ВидалитиА зусиль та грошей, хоча як на мене то скорше такого дефіцитного зараз часу треба докладати до будь-якої справи. Проте, якщо не забувати, що перфекціонізм це зло), а надто багато оптимізму, дефірамбів, лайків і позитиву рідко сприяють справжньому зростанню, можна і ризикнути.
Скажімо, мені здебільшого не подобаються відео, які я наразі дуже по-аматорськи роблю. Бо не маю часу і можливості зробити щось серйозніше. Але ж треба з чогось починати. Хоча би заради того, щоб якась добра душа тебе добре розкритикувала і дала той самий чарівний пєндєль, з якого нарешті почнеться розвиток і щось нове і цікаве.
А ПБ вже зараз не той.. "Погоджуюся, сперечатися не буду". От що час, медалі й ФБ лайки з людьми роблять ))
Жити коштом відео etc. = залежиш від рекламодавців, тому мені більше подобається академічна ніша в західних університетах... от тільки я їй не подобаюсь. :)
Видалити