skip to main |
skip to sidebar
Дані Держкомстату за 2010 рік, щодо середньомісячної заробітної плати в Україні, підказують мені, що е-рідери безпідставно вважають конкурентами паперової книги. Звісно, читати на електронному папері не до порівняння зручніше, але електронна читанка – це лише електронна читанка (чого не скажеш про планшет, смартфон, чи ПК). Скільки в Україні читачів «захоче» і «зможе» відвалити ≈ $200 за е-рідер? Думаю, більшість людей і далі гортатимуть паперові сторінки, або вправлятимуться у читанні з монітору домашнього ПК.
Таку ось обіцянку вичитав: «Вже зараз до 50% всіх книг я читаю електронно, а в майбутньому планую довести цю цифру до 80-90% (і це при тому, що я роками вважав себе фанатом паперової літератури)». Відразу ж пригадались протилежні потуги бібліотекарів-старообрядців, які «не дають електронній культурі знищити свято зустрічі з книгою». Скажіть, ну невже найголовніше у книзі це: папір, чи не-папір? Є ще така популярна Інтернет-показуха з тієї ж опери: «Я не дивлюсь телебачення!». Для чого створювати собі кумира, чи малювати страшного чорта?! Чи не краще брати потрібне незалежно від того, чи це папір, чи монітор ПК, чи динамік радіоприймача, чи екран телевізора…
У цьому році ми дарували багато тепла, майже бачили Krushavel, рукописи наших колег продавались за 7 млн. євро, ми насаджували інновації, гойдались на драбинах, читали разом з усією країною, використовували нанотехнологічні розробки на пунктах видачі, з розумінням ставились до боржників, невпинно рухалися per aspera ad astra, варили борщі, вболівали за наших в Стокгольмі, ставили все на зеро і за традицією відзвітували.
Обсяг бюджетного фінансування науки в Україні на 2010 р. був нижчим від законодавчо встановлених норм (1,7% ВВП) і становив лише 0,4—0,5% ВВП. Для порівняння: відповідно до Лісабонської стратегії в Європейському Союзі передбачалося фінансування науки в обсязі не менш як 3% ВВП. У період 1991—2001 рр. видатки на фінансування науки з держбюджету не перевищували 0,5—0,7% ВВП (ще 0,7—0,9% ВВП надходило за рахунок позабюджетних коштів). В останнє десятиліття бюджетне фінансування науки не перевищувало 0,4—0,5% ВВП (позабюджетне — до 1% ВВП). Джерело.
Українські урядовці роздали новорічну порцію салютів. Трішки перепало і освітянам. Міністр Д. Табачник приобіцяв зменшити кількість ВНЗ України: «Всім зрозуміло, що держава не винесе такого великого навантаження на вищу школу – 883 навчальні заклади». Звідси – існує ймовірність, що в новому році зменшаться ряди вузівських бібліотекарів. Щоправда, схожі речі Табачник говорив відразу після призначення і поки що безрезультатно.
