skip to main |
skip to sidebar
Щороку Шнобелівська премія нагадує нам, що наука не завжди має бути страшенно серйозною, щоб бути корисною. 2025 року нагороду в галузі інженерного дизайну отримали Вікаш Кумар і Сартхак Міттал – викладач і його колишній студент з Університету Шів Надар. Назва їхньої роботи “Смердючі черевики – як можна переробити взуттєву полицю” тільки на перший погляд, виглядає як жарт, але насправді – це зразок чудово побудованого дослідження, яке можна показувати студентам та аспірантам на заняттях з академічного письма!
Науковці з Нанкінського сільськогосподарського університету вирішили з’ясувати, чи впливає повторне використання наукових даних (dataset reuse) на цитованість публікацій. Хоча різні агітатори люблять запевняти, що відкритість даних є однією з ключових цінностей сучасної науки, у скептиків досі залишаються сумніви: чи не зменшує повторне використання даних новизну дослідження і, відповідно, його науковий вплив? Дослідники проаналізували публікації з PubMed Central Open Access Subset у галузі біомедичних та наук про життя й ідентифікували три типи поведінки: self-reuse – автори повторно використовують власні дані; reuse-of-others – використання чужих відкритих даних; non-reused – дані, які згадуються лише один раз.
Команда Google DeepMind спільно з істориками з університетів Оксфорду, Ноттінгема й Уоріка, презентували Aeneas (Еней) – генеративну нейромережу, створену для того, щоб допомогти вченим відновлювати пошкоджені тексти, визначати їх географічне та хронологічне походження й знаходити паралелі між написами. Автори на сторінках журналу Nature запевняють, що результати роботи цього ШІ-інструмента просто дивовижні: 90% істориків визнали знайдені паралелі корисними для подальших досліджень, похибка датування скоротилася з 31 до 14 років, точність географічного визначення зросла з 27% до 68%, а помилка при відновленні текстів знизилася з 39% до 21%.
Університети стоять на межі великих змін. У новому спецвипуску Nature “The future of universities” зібрано під одним дахом цікаві тексти, які показують: традиційна модель вищої освіти більше не витримує тиску. Насамперед академічні бюджети тріщать по швах. У Британії понад 40% університетів прогнозують бюджетний дефіцит, а навіть провідні виші США змушені шукати нові фінансові моделі. Демографія теж не на користь ЗВО – у багатьох країнах зменшується кількість студентів через старіння населення. Тому університети все частіше звертаються до першого покоління студентів (ті, хто перший у своїй сім’ї вступає до університету, тобто їхні батьки не мали вищої освіти) та до молоді з країн, що розвиваються.
У Journal of Data and Information Science вийшло дослідження про те, як змінювалось наукове життя в Україні з 2005 по 2023 рік. Автори проаналізували понад 26 тисяч публікацій українських дослідників (Dimensions) і спробували зрозуміти: хто публікується, куди переїжджають науковці, і чи зростає науковий вплив їхніх робіт. Дані показують кардинальні зміни в інституційній структурі науки: якщо у 2005-2013 роках майже половина публікацій належала вченим Національної академії наук України (НАНУ), то у 2014-2023 роках ситуація різко змінилася – частка університетських науковців зросла до 86%, а роль НАНУ скоротилася майже утричі. Таким чином, саме університети стали головним місцем наукової продукції, тоді як Академія поступово втрачає дослідників.
Завзяті дослідники з Нью-Йоркського медичного коледжу провели масштабний огляд літератури: проаналізували понад 900 джерел, відфільтрували 56 найрелевантніших досліджень і систематизували все, що нині відомо про закупівлю підручників в академічних бібліотеках. У результаті вийшла дорожня карта, яка допомагає зрозуміти: чи варто бібліотекам купувати підручники, у якому форматі і як робити це найефективніше.
Мій попередній допис про GAIDeT (Generative AI Delegation Taxonomy) безумовно був інформативним та структурованим, однак виявилося, що для багатьох ще не зовсім зрозуміло, як цю таксономію застосовувати на практиці для розкриття того, які саме завдання були делеговані генеративному ШІ в науковій роботі. Тепер ситуація змінилася. У відкритому доступі з’явився лінивчик від Бердянського державного педагогічного університету з готовими рекомендаціями для авторів, редакторів журналів та адміністраторів репозиторіїв.
